У кабінет до ректора я потрапила тільки близько восьмої години вечора, після затяжного прийому ректором студентів та батьків. І такий робочий графік у професора Савіна був протягом усього літа, під час набору першокурсників. Мабуть, немає в університеті людини, яка б настільки пильно відстежувала ситуацію з набором. Тож і розмова наша почалася з результатів вступної кампанії, з того, наскільки успішно вдалося її провести в умовах зростаючої конкуренції між вищими навчальними закладами міста.
- Аналізуючи результати прийому, - сказав Валерій Васильович, - я можу констатувати: зусилля усього нашого колективу принесли бажані наслідки. Ми ще раз переконалися, що молоді люди віддають перевагу державним навчальним закладам, які не тільки мають належну навчальну базу та забезпечують високий рівень освіти, а й одержують постійну підтримку з боку держави, гарантують високу конкурентну спроможність своїх випускників на ринку праці. Запитайте будь-якого солідного роботодавця, диплому якого навчального закладу він більш довіряє, державного чи приватного, - і відповідь можна спрогнозувати безпомилково. А як приклад пріоритету державного закладу можна навести результати набору студентів на юридичний факультет. Ми заповнили всі контрактні місця, але задовольнити всіх бажаючих не змогли. І це в той час, коли навколо нас стільки інститутів, які також готують юристів. І ще одне. Минулого року ми не повністю здійснили набір на спеціальність “екологія”, а вже цього року мали туди конкурс. Я впевнений, що ця спеціальність і надалі буде набувати популярності.
- Літо для багатьох наших викладачів, які екзаменували абітурієнтів, було по-справжньому гарячим. Хто, на вашу думку, спрацював особливо ефективно?
- Свій внесок зробив кожен із членів прийомної комісії, але особливо хочу відзначити роботу деканів факультетів біологічного та фізичного виховання – Людмили Олександрівни Омельянчик та Миколи Васильовича Малікова, які багато зусиль доклали до набору студентів на старші курси, на незаповнені ліцензовані місця. Дуже плідно попрацювала і Світлана Володимирівна Сабліна, через руки якої пройшли сотні диктантів абітурієнтів, і до перевірки кожного вона ставилася дуже ретельно. Хочеться згадати і викладача Ігоря Вікторовича Козіна, який приймав екзамени з математики на економічному факультеті. Високий конкурс на факультеті іноземної філології вимагав філігранної роботи від предметної комісії, і вона впоралася з завданням бездоганно. Кращих з кращих, а було десять претендентів на одне місце, прийняли на спеціальність “менеджмент зовнішньо-економічної діяльності”, і тут заслуговує високої оцінки професіоналізм, перш за все, декана Ірини Григорівни Шавкун. А ось на математичному та історичному факультетах проблема була протилежна: низький рівень підготовки абітурієнтів.
- У минулому багато нарікань з боку абітурієнтів та їхніх батьків було на корумпованість предметної комісії на юридичному факультеті. Рік тому вам вдалося зламати цю злочинну тенденцію, про це багато говорили і писали. Яким чином вдається гарантувати рівні можливості для всіх абітурієнтів?
- Принцип дотримання справедливості дуже простий – відкритість і прозорість вступних іспитів. До речі, гарантією справедливості було ще й те, що всі екзаменаційні питання можна було знайти в газеті “Наш город”.
- Валерію Васильовичу, а як ви оцінюєте діяльність ректорату і колективу у цілому за той час, що очолюєте університет? Які поставлені рік тому плани вдалося реалізувати?
- Минуло ще дуже мало часу, щоб підводити підсумки. Багато із запланованого ми вже реалізували, а більш глобальні плани потребують і значних зусиль, і більше часу.
Стосовно збільшення кількості спеціальностей, ми досягли поставленої мети і ліцензували за четвертим рівнем спеціальності “фінанси”, “менеджмент організацій”, ввели нову спеціальність “прикладна фізика”. Акредитацію пройшли спеціальності “переклад” та “театральне мистецтво”. У перспективі на новий навчальний рік ліцензування та акредитація за четвертим рівнем спеціальності “журналістика”, акредитація спеціальності “фінанси”, “менеджмент організацій”, “соціальна робота”, акредитація за третім рівнем “архівознавство” та “іспанська мова”, ліцензування за четвертим рівнем спеціальностей “облік та аудит”, “правознавство”, ліцензування нових спеціальностей “хімія”, “логістика” тощо.
Розширення спектру спеціальностей і кількісне зростання контингенту студентів, безумовно, передбачають, з одного боку, високу якість підготовки спеціалістів, а з іншого – забезпечення прийому до університету студентів, які мають дійсно глибокі знання. Ми заздалегідь турбуємося про те, хто саме сяде завтра на студентську лаву, про те, щоб учорашні школярі були спроможні засвоювати університетську програму. Саме тому так тісно співпрацюємо з базовими освітніми закладами області, впровадили програму “Сільський абітурієнт”, яка дозволить учням сільських шкіл зрівнятися за якістю підготовки з міськими школярами.
- У час ринкових відносин стан справ будь-якого закладу визначається фінансовими показниками...
- Безумовно. Ми маємо показники зростання розмірів фінансової бази університету. Прибуткова частина бюджету у 2002 році становила 23,1 мільйона гривень, у 2003 – 27 мільйонів, до кінця цього року планується досягти рівня 30,2 млн. гривень. У порівнянні з 2002 роком плановий фонд заробітної плати зріс на 62%. Розміри середньої зарплати збільшилися за 2003 рік для штатних співробітників на 17 відсотків, для професорсько-викладацького складу – на 25, а для адміністративних працівників – на 32 проценти. Значно збільшилися й суми на надання матеріальної допомоги, різних форм заохочення та оздоровлення. Значні кошти витрачено на ремонтні роботи, на придбання меблів та устаткування.
Вже працює впроваджена нами програма, за якою факультети мають свою фіксовану частку у видатковій частині бюджету і відповідно до свого внеску у загальний бюджет можуть розпоряджатися цими коштами на оплату за навчання, надання фінансової допомоги, збагачення матеріально-технічної бази факультету тощо.
- У якому стані знаходиться питання забезпечення житлом співробітників і надання студентам місць у гуртожитках?
- Ця проблема болісна і для нас, і для наших працівників, які не мають окремого житла. Цього року ми повинні забезпечити місцями у гуртожитку 320 студентів, але оскільки медичний університет нам щойно відмовив у наданні місць у своєму гуртожитку, а за законом кожному студенту необхідно забезпечити 6 квадратних метрів житлового приміщення, то ми вимушені піти на вкрай непопулярні заходи: відмовити у проживанні у студентському гуртожитку співробітникам, які не мають там прописки.
У наших перспективних планах – участь у будівництві багатоквартирного будинку, але не все, на жаль, залежить від намірів ректорату, та і це справа не одного дня. Більш перспективною на сьогодні є реконструкція гуртожитку на вулиці Пархоменка, де ми одержали у своє розпорядження 41 кімнату і плануємо обладнати там сімейний гуртожиток. Розподіляти житло буде профспілковий комітет серед тих, потребує цього в першу чергу.
Адміністрація вийшла з пропозицією про надання за клопотанням трудового колективу дотації до зарплати тим співробітникам, які наймають квартиру.
Є і ще один варіант вирішення житлової проблеми. Це надання сім’ям наших співробітників десяти молодіжних кредитів на побудову житла із запланованих кредитів, які надає наш муніципалітет.
Звичайно, проблема ця нелегка, але назвіть мені легку проблему, яку доводиться вирішувати сьогодні українському суспільству. Та я впевнений, що такому монолітному колективу, як наш, вдасться з гідністю вийти з будь-якої, на перший погляд безвихідної, ситуації.