НОВІ ОБРІЇ НАД ОСВІТЯНСЬКОЮ НИВОЮ

Доленосне пленарне засідання Верховної Ради України, на якому був представлений склад Кабінету міністрів, відкрило нову сторінку і у розвитку вітчизняної вищої школи - на пост міністра освіти і науки було призначено Станіслава Ніколаєнка, народного депутата, члена Соціалістичної партії України, голову комітету Верховної Ради з питань науки та освіти.

Новопризначений міністр має дві вищі освіти, стаж педагогічної роботи від технікуму до обласного управління освіти. Кандидат педагогічних наук, доцент Херсонського педагогічного університету, Станіслав Ніколаєнко у 1994 році був обраний депутатом ВР України, де і очолив комітет з питань науки та освіти. Отож на посаду міністра Станіслав Миколайович прийшов, не лише маючи чітке уявлення про стан справ в освітній галузі, а й зі своїм баченням перспектив її розвитку та з ідеями щодо досягнення успіхів у цьому.

Про плани на близьку та більш віддалену перспективи своєї діяльності міністр розповів і на своїй першій прес-конференції, і у численних телеінтерв’ю.

Однією з основних тез цих виступів, у першу чергу, є розуміння того, що і шкільний вчитель, і університетський викладач повинні отримувати гідну зарплату - тільки таким чином можна починати боротьбу з корупцією та хабарництвом:

“У комітеті Верховної Ради ще у 2002 році ми запровадили перші доплати за стаж: 20-30%. Згодом дали оклад на лікування, на преміальні. Таким чином, з 2002-го ми майже вдвічі збільшили заробітну плату освітян. Якщо нині директор школи отримує 700 гривень “на руки”, то ще нещодавно він отримував 200. Але ціни теж зросли. Я робитиму все для підвищення зарплати освітян, але боюся, що найближчі шість місяців будуть кризовими для України, дефіцит бюджету страшенний.

Гадаю, що в цьому ми маємо вийти на такий порядок цифр: зарплата вчителя, який прийшов до школи, не нижча, ніж 423 гривень. Далі ми йому доплатимо 25% за класне керівництво, за перевірку зошитів, дамо оклад і виведемо гривень на 600. Досвідченому вчителеві ми зобов’язані платити хоча б удвічі більше. Тоді припиняться хабарі. В університеті середня зарплата має бути не меншою, ніж 1500-2000 гривень.

Звичайно, це лише перший крок до подолання корупції в освіті. Другий крок - стимулювання науково-дослідної роботи, щоб вона приносила прибуток навчальним закладам і викладачі могли заробити, а не ганяли університетами з лекціям. І після цього - адміністративно-правові важелі. Якщо ми відразу почнемо тиснути, це лише змінить форму корупції.”

Оскільки за законом на освіту має бути виділено 10% ВВП, а в державному бюджеті на цей рік передбачено лише 5 відсотків і на розвиток науки усього 0,5% ВВП при нормі 1,7 відсотки, міністр, навіть зважаючи на допрацювання бюджету-2005, сподівається на покращення фінансування цих галузей лише у другому півріччі. Але дуже розраховує на стимулювання інноваційних проектів, на те, що вищі навчальні заклади будуть самі заробляти кошти на свій розвиток, надаючи платні послуги та займаючись науковою діяльністю.

А ось що має намір міністр зробити найближчим часом - це відмовитися від складання випускних у школі та вступних у вищих навчальних закладах іспитів. Замість них передбачається тестування знань випускників, результати яких і будуть враховуватися при зарахуванні на подальше навчання. Тестування, як планується, будуть проводити незалежні комісії, до яких ні шкільні вчителі, ні викладачі ВНЗ не будуть долучатися. Таким чином, ні про які хабарі мова йти не буде. Ці плани міністр сподівається втілити в життя вже цього року, проте розуміє, що відразу скрізь цього зробити не вдасться, бо профінансувати створення відповідних комісій буде важко.

Висловив свою точку зору Станіслав Миколайович і на невиправдано велику кількість вищих навчальних закладів в країні:

“Ми повинні подивитися, скільки створено навчальних закладів, чи є в цьому доцільність, яка там якість знань - все це корегується з вимогами європейського освітнього простору. Ми не маємо права сьогодні, скажімо, обманювати наших людей, імітуючи навчальний процес.”

А більш віддалена перспектива - це приєднання України до Болонської угоди, хоча й зволікати з цим не можна. Тому вже 19-20 травня міністр Ніколаєнко виступить у Норвегії на засіданні Болонського клубу з доповіддю про стан вищої освіти в Україні та про шляхи її інтеграції у загальноєвропейський навчальний процес, про відповідність єдиним критеріям оцінки якості викладання у ВНЗ країн-учасниць, про введення модульної системи оцінювання знань, про започаткування освітніх кредитів тощо. Приємно усвідомлювати у зв’язку з цими планами міністра, що Запорізький національний університет вже зробив перші кроки на шляху інтеграції до європростору.

І ще про одну тезу виступів міністра не можна не згадати. А саме про спрямування на надання безкоштовної вищої освіти. “Треба вчити не тих, у кого гроші, а тих, у кого розум”, - переконаний Станіслав Миколайович. І навіть якщо на перший погляд такі плани здаються нездійсненими, у нього є чітке уявлення того, якими шляхами можна цього досягти. Перш за все, це наповнення держбюджету за рахунок ліцензування природних монополій, використання держмайна, митні та акцизні збори - а це мільярди гривень. Звідси - і збільшення відсотку ВВП на розвиток вищої освіти, держзамовлення на навчання майбутніх спеціалістів, а ще цільове фінансування навчання з коштів підприємств, що не будуть оподатковуватися, - це основні шляхи до забезпечення безкоштовної вищої освіти, вважає міністр Ніколаєнко.

Він усвідомлює, що в Україні довгий час вищим навчальним закладам відводилася дуже скромна роль - підготовка висококваліфікованих кадрів, а до системи освіти ставлення було як до другорядної, допоміжної структури. А в той час, розвинені країни Західної Європи дякуючи пріоритетному розвитку освіти і науки зуміли створити інноваційну економіку і досягти високих темпів державного розвитку. І якщо зміниться державна науково-технологічна політика в Україні, неодмінно зростуть і темпи економічного розвитку, а значить, і життя кожного з нас зміниться на краще.

Тамара Хоменко