ЧИ ПОДIБНI ЗIРЧАТО-СМУГАСТИЙ I ПОМАРАНЧЕВИЙ?

У попередньому номері газети своїми враженнями від США та спостереженнями за життям і навчанням американських студентів поділилася з читачами доцент кафедри керування і соціальної педагогіки Людмила Романенкова. Ми вирішили продовжити та розвинути цю тему і зустрілися з викладачем англійської мови з США Кейт Калел, яка у рамках діяльності Корпусу миру вчить розмовній практиці студентів ЗНУ. Кейт відповіла на наші запитання про американський спосіб життя та провела паралелі зі своїми враженнями, які справив на неї університет.

Рік тому на адресу Корпусу миру надійшло замовлення із Запоріжжя. Мовляв, потребуємо спеціаліста, викладача англійської, носія мови із вченим ступенем з літератури.

Родом зі штату Мічіган, де одержала посвідчення бакалавра, Кейт Калел здобула ступінь магістра у штаті Іллінойс та захистила дисертацію з літератури. Дочекавшись нарешті пропозиції (в Америці дуже довго тягнеться процес оформлення документів та зіставлення вказаних волонтером у резюме талантів та навичок із потрібними замовнику), донька стоматолога та офіс-менеджера вирушила до України.

На початку 60-х років ця програма була заснована Джоном Кеннеді. Він навіть відкрив спеціальний заклад, аби укорінити і прискорити спілкування між націями. Державна програма під патронатом адміністрації більш-менш незалежна, хоча і фінансується державою. Організація волонтерів спілкується тільки з тими країнами, котрі бажають співпрацювати у даному напрямку. Подані замовлення поділяються на декілька груп (за принципом, чого країна чи місто потребують більше). Наприклад, освіта, медицина, економіка (бізнес), екологія. Цікава деталь: волонтер не може взяти участь у програмі міжнаціональної інтеракції, якщо не має ступеня бакалавра.

Основне навантаження Кейт у Запорізькому національному університеті в якості викладача – практичні заняття з практики англійської мови та з розмовної практики у студентів 4-5 курсів. А ще Кейт проводить заняття у драматичному гуртку для студентів факультету іноземної філології 2-5 курсів.

СТИПЕНДІЯ

Повну суму вартості навчання може сплатити далеко не кожен американець навіть середнього класу. На допомогу студентам призначаються учбові стипендії. Але значення цього слова докорінно відрізняється від нашого.

По закінченні школи учень надсилає заявку на стипендію до обраного ним університету чи фонду. Звідти приходить письмова відповідь, що установа погоджується надати майбутньому студентові частину коштів для оплати навчання: наприклад, на 2-3 роки, або сплатити якийсь відсоток від загальної вартості навчання. Дуже рідко стипендія повністю покриває витрати на навчання (наприклад, за умови, що студент уже має якісь надзвичайні здібності у науці чи спорті). Тому частку, що залишилася, студент має сплатити самотужки. Одним допомагають батьки, інші влаштовуються на роботу та працюють неповний робочий день, іноді беруть роботу додому. Проте, є у цій історії і дуже гарна відмінність: студент протягом навчання не хвилюється, що він їстиме і де спатиме, адже проживання у гуртожитку і харчування входять до стипендії. Ті студенти, котрим не пощастило, можуть взяти кредит на навчання у банку чи держави (державний - дешевше). Проте Кейт запевняє, що у талановитої людини шанси одержати стипендію одразу зростають.

У американців не прийнято вступати в університет за кордоном. Але виїзди на декілька місяців за навчальними програмами вони сприймають радо. Важко доводиться тим, хто тільки-но закінчив університет: всі роботодавці вимагають стаж, тож доводиться тимчасово погоджуватись навіть на непрестижну роботу.

Заочне навчання в Америці має практично таку ж форму, як і в нас, а внутрішні відмінності залежать від університету: в одних заочне навчання більше схоже на вечірнє, в інших – на наше дистанційне (завдання пересилаються через Інтернет), у третіх – студенти приїжджають тільки на сесії.

ДИСЕРТАЦІЯ

Навчання в аспірантурі дуже подібне до нашого. Аспіранти навчаються на стаціонарі, пишуть дисертації, одержують зарплату як співробітники університету. Одначе плата за навчання в аспірантурі відсутня. Кожен університет має конкретну тему, над якою працює. Професори також зацікавлені в тому, аби готувати гідні кадри, адже аспіранти пишуть дисертації у тому закладі, де працюють.

Написання дисертації в Америці – процес набагато простіший, ніж у нас. По-перше, вона не носить такого довготривалого характеру, а по-друге, виймає із сімейного бюджету набагато менше коштів. Зазвичай захист дисертації відбувається у самому університеті, де людина навчається. Усі потрібні матеріали систематизовані в університеті, і якщо для нас виїзд до бібліотеки – це майже щоденна звична справа, то в Америці – надзвичайна рідкість. Право користуватися комп’ютером, знову ж таки, надає університет.

Між Україною та Америкою існує ще дві величезні відмінності: відносно бібліотек та студентського життя. База бібліотеки в американському університеті величезна, доступ до інформації легкий, до того ж інформація дублюється на 4-х носіях: у книгах, на дисках, на внутрішньобібліотечних комп’ютерах та на особливому сервері.

Студентське життя американців, як на мене, менш цікаве, ніж у нас. Якщо ти студент-американець, усе твоє життя пов’язане зі студентством: після пар це якісь спортивні команди, спільні захоплення, навіть одне й те саме кафе чи ресторан. А спілкування із дорослими й мудрими людьми обмежується лише колом родичів та професорським складом університету. Хоча “доступ” до викладача більш відкритий для звичайного студента, існують навіть години прийому, у які студент може прийти до викладача щось уточнити або просто поспілкуватися.

(Закінчення у наступному номері)

Ольга Клюєва