ПАМ’ЯТІ КОЛЕГИ І ДРУГА

Усього близько року не дожив до свого 80-річчя доцент кафедри філософії Олег Тимофійович Сизякін. Його молодість прийшлася на суворі воєнні і повоєнні роки. Віддавши Радянській армії 15 років життя, він закінчив військово-юридичну академію. Працюючи юристом, Олег Тимофійович глибоко цікавився проблемами філософії, успішно захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата філософських наук.

Глибока ерудиція, відточене логічне мислення, доброзичливе ставлення до студентів, аспірантів, колег по кафедрі здобули йому авторитет у Запорізькому державному педагогічному інституті, а потім в університеті, де він пропрацював майже чотири десятиліття. У тому, що інститут став державним університетом, а потім і національним, є частка і його праці, що втілилася в діяльності його колишніх студентів і учнів, які склали ядро педагогічного колективу нашого закладу.

Його лекції студенти й аспіранти сприймали як одкровення: світ, дійсність поверталися до них несподіваною стороною. Він був справжнім професіоналом і одночасно людиною, що уважно вислухає, дасть ділову пораду, підбадьорить в рішенні не тільки філософських проблем, але й у пошуку виходу зі складних життєвих ситуацій. Не даремно колектив університету протягом кількох років обирав О.Т. Сизякіна народним засідателем нарсуду Жовтневого району м. Запоріжжя.

Притаманний йому гумор, вміння сказати вчасно гостре слово, різнобічність інтересів робили його привабливим, цікавим співрозмовником. Він відчував свою причетність до природи, займався проблемою збереження навколишнього середовища.

Гірко усвідомлювати, що більше не побачиш його доброї посмішки, не відчуєш його уважного погляду, не почуєш доброзичливих зауважень, думок, наповнених глибоким філософським змістом.

Іде стара гвардія... Тільки з такою втратою усвідомлюєш, як багато дали тобі старші колеги, вчителі, як не вистачає їх зараз. Напевне, саме тому і молоді, і нам, старшим колегам, варто більш терпимо ставитися один до одного, поважати в кожному людину, особистість, що має своє “Я”.

Ось такі думки викликала смерть нашого друга Олега Тимофійовича Сизякіна і ця ювілейна дата.

Олексій МегрелішвілІ,

лаборант кафедри філософії

Від редакції:

Своїми думками про Олега Тимофійовича поділилися його колеги.

Професор Л. Кривега:

- Запам’ятався Олег Тимофійович доброзичливим і тактовним ставленням до молодих викладачів, незвичайною ясністю мислення, конструктивізмом і реалізмом висунутих ідей. Він був гарним оповідачем, збирав військові мемуари, був завзятим рибалкою. Цілісна натура, глобальна людина! Студенти, аспіранти, колеги високо цінували його професіоналізм і романтичну натуру.

Професор В. Воловик:

- Олег Тимофійович був прекрасним викладачем, надійним товаришем, чарівною людиною.

Доцент В. Подоляк:

- Він був чесною, принциповою людиною і, разом з тим, відрізнявся дружелюбністю і прагненням надати необхідну допомогу кожному з нас. Завжди був готовий допомогти колегам у науковій і навчальній роботі, що було особливо важливо в нашій спільній кафедральній діяльності. Все це і багато чого іншого ніколи не забувається.

Доцент В. Васильченко:

- Олег Тимофійович не тільки висококваліфікований фахівець, прекрасний співрозмовник, він, приміром, не жалкував часу, щоб добре організувати відпочинок на природі. Завжди знаходив час вислухати товариша і дати поради.

Доцент В. Манжура:

- Я себе ловлю на думці, яка може комусь видатись недоречною в сумному контексті: завжди, коли мені пригадається Олег Тимофійович, я буду посміхатися спогадам про цю світлу людину.

Доцент В. Сніжко:

- Коли я думаю про Олега Тимофійовича, я згадую мудру, надзвичайно доброзичливу і спокійну людину.