ГОТУЄМОСЯ ДО СЕСІЇ: ДО-ПО-МО-ЖІ-ІТЬ!

В усьому світі наприкінці року студенти складають сесії. Прийшов цей благодатний сезон і до Запоріжжя. З питанням «Як ви готуєтеся до сесії і як рятуєтеся перед іспитом?» ми звернулися до студентів запорізьких вузів. Якщо все це узагальнити і подати як одкровення одного студента, виходить досить цікава картина.

Студент ретельно складає стосом ксерокси завдань і питань минулої сесії – либонь знадобляться! Навіть знаючи, що у нього, як завжди, не буде часу підготуватися, студент щиро цікавиться у викладача, якого класика йому краще перечитати і як краще проаналізувати. Він старанно бере у бібліотеці книги і тримає їх у себе по 2-3 роки – хоче змусити себе вчитися.

За тиждень до сесії студент довідується, що потрібно складати, і хапається за голову. Два наступні дні відзначені студентами як дні «у шоці»: іде процес переварювання інформації. Починається маніакальне читання - теж днів зо два. Потім у гості приходить Велике Все Одно і говорить: «Як буде, так і буде!»

З огляду на практично нульовий коефіцієнт знань, студент старанно ходить на пари. Адже на сесії важливо керуватися правилом: головне – не участь, головне – фізична присутність. Віддано шастає перед викладачем і ставить розумні запитання – либонь, зарахується... Сподівається на удачу і Шару, що прийде й усім принесе щастя.

Ніч перед іспитом проходить у товаристві пасьянсу з конспектів і допоміжної літератури, розкладених навколо майбутнього випробуваного. «Методом наукового тику» (інакше, «методом лобового емпіричного наповзання») визначається перелік цілих матеріалів або певних сторінок, більш-менш обов’язкових (бажаних) для прочитання. За браком наукової літератури з даної методики можна скористатися і звичайною лічилкою.

Не підготуватися до іспиту без поважної причини студент не має права. Але хто сказав, що концерт улюбленої групи – причина другорядна? Хоча потрібно визнати, усе важче стає розжалобити серце викладача. Той уже звик і до смертей бабусь у одного й того ж студента тричі на тиждень, і до “нерозуміння” батьків, що ні з того ні з сього змусили 20-літнього хлопчика прибрати у своїй кімнаті, і до головного болю, перепадів тиску, загадкових “особистих” обставин...

Нерви перед іспитом здають. П’ється багато кави, починається напружений передзвін з товаришами по нещастю. До 3-ї години ночі, коли очі зрадницьки злипаються, а розум б’ється у конвульсіях, бідолаха складає руки і віддається Долі – вкладається спати.

Ранок починається із запрошення на допомогу таємних сил, бо свої вже вичерпалися. Далі існує два варіанти. Перший: прибігти раніше, розікласти вуха серед одногрупників і уважно слухати, що вони там говорять. Другий: а ну його все! Гарненько виспатися і прийти, коли прокинешся. Викладач же не звір – хоч трієчку, та поставить!

Іспит. Півгодини-година під дверима. Приходиш у стан психозу, коли розум нібито відключається, а нерви на межі. Хочеться співати і танцювати. Але під п’ятою неприємно перекочується п’ятак, покладений «на удачу» догори тризубцем... Свербить немита голова (прикмета), створюючи викладачеві штучні умови дискомфорту, притягають погляди «відпадні» шмотки, перевірені “у боях”... А от якщо викладач – особа протилежної статі, то потрібно обрати трохи іншу манеру: «давити» на його (її) слабкості. Як люди виховані, не будемо уточнювати, де ці самі «слабкості» знаходяться, - думаю, ви все і без мене знаєте.

Обізнаний студент готується до сесії швидко, якісно і по діагоналі, а відмінне “шосте відчуття” допомагає йому здогадатися, у якому руслі потрібно відповідати на іспиті. Намагаючись не розлютити екзаменатора, студент тихо-мирно починає щось розповідати, благально потупивши погляд у заліковку.

І, нарешті, не всі студенти вірять у забобони. Деякі на зло усім вважають, що якщо чорна кішка у п’ятницю, 13-го, перебіжить дорогу, а жінка перейде її з порожніми цебрами, він повернеться зі сходів додому і ненароком розіб’є дзеркало – успіху не минути. І перший раз у житті сесія буде складена в строк!