31 травня – Всесвітній день без тютюну

ЩОБ НАШІ ДІТИ НАС НЕ ПРОКЛЯЛИ

Про розкладаючий вплив тютюну та алкоголю на організм людини, про вкриті нікотиновим шаром легені курців, про ризик захворіти на рак легенів вже писано-переписано. За кордоном, у Новому, та й у Старому Світі, вже зреагували на попередження медиків. Ми ж запрягаємо довго: поки що лише спромоглися заборонити паління в громадських місцях. Але цього, зрозуміло, недостатньо, бо кожен змалечку пам’ятає: коли забороняють, то хочеться ще більше. Тож над проблемою куріння важливо кожному особисто замислитися, а вже потім вирішувати гамлетове питання.

Ми вас годувати загальновідомими фактами не збираємося – ви вже дорослі, самі прочитаєте у підручниках. Просто трохи розповімо, що відбувається у житті реальному.

Почну з того, що я – людина, котра (всупереч здоровому глузду) усе життя намагається викорінювати вади у суспільстві, а конкретніше – у своїх друзів, знайомих, нарешті, осіб, котрі надають мені інформацію. Яким чином? Цікавлюся, наприклад, чому людина почала палити або вживати алкоголь, коли це вперше сталося. Традиційний набір запитань шкільного предмету «ОБЖД». Виявляється, найчастіше (якщо не сказати - завжди) першу цигарку чи чарку куштують на смак у компанії, через страх «лишитися поза стадом». Майже нікому «перший раз» не подобається. Але маючи слабку психіку і «відчуття провини», курці-новачки помиляються вдруге, втретє, вдесяте…

Американці вже давно зрозуміли, наскільки куріння шкідливе, і доброзичливо «сплавляють» українським «друзям» непотріб, заробляючи на цьому мотлохові непогані грошенята. Зверніть увагу на цінники у магазинах: пачка цигарок коштує удвічі дешевше від, наприклад, шоколадки, а замість одного безалкогольного пива можна узяти цілих 2 алкогольних (!). Як наслідок, маємо наявну хворобу Дауна, безпліддя і процес вже не старіння, а вимирання нації; безліч хвороб, передаваних генетичним шляхом та непоборні ускладнення найпростішої інфекції, спричинені нездоровим способом життя.

Якби ці негаразди стосувалися тільки конкретного суб’єкту суспільства, то, напевно б, і нехай. Врешті, кожен має право обирати, якою смертю він хоче померти. Але ж від нездорових батьків не може народитися повноцінна дитина! Батьківські вади позбавлять малятко логічного мислення, належної швидкості реакції, рівня комунікабельності, відкритості до суспільства, оптимізму, змусять дитину постійно перебувати у депресії, поступатися щастям заради немудрих забаганок батьків. Найближчих їй людей. По крові. А за духом?.. Чи любитиме дитинчатко татуся та матусю, які «нагородили» його комплексом неповноцінності, котрі вчасно не подумали про майбутнє свого спільного творіння і не вберегли його від складнощів у стосунках із протилежною статтю, від розчарувань, не навчили сприймати світ правильно?

Вочевидь, не дуже любитиме. Дитина пронесе через усе життя образу на батьків, постійно знаходитиметься у конфлікті сама із собою, із батьками і Всесвітом. Повірте, це ще далеко не повний перелік того, що доведеться витерпіти тій істоті, котра по збігові довгих дев’яти місяців називатиме вас татом і мамою… Якщо ви не кинете палити і пиячити.

Знаєте, я тільки одного разу намагалася донести цигарку до рота (мені, бачте, подобалося, як із неї іде димок і як світиться усередині ватра) – і не змогла. Бо я уявила, якою виросте нація через таких майбутніх «мамаш». І вжахнулася. Після того – вірите? – я жодного разу не пожалкувала. І у компанії мене не вважають дурепою. Уявляєте? Навпаки, люди тягнуться до мене, бо їм приємно, коли поряд сидить дівчина, від якої чутно запах парфумів, а не цигарок і пива. Коли мені намагаються довести, що, наприклад, пляшка пива на день – це безпечно, я відверто кажу людям в очі, що це – пияцтво. І не треба себе заспокоювати, що все «нормально». Так роблять лише слабкі і безхарактерні люди.

Але я вірю, панове студенти, - ви не такі! Я навчаюся разом із вами, переживаю за вас усіх: як у вас складається особиста доля і стосунки із викладачами, чи бодай вас не образили без причини… Це не пафос. Ну, скажіть, який сенс мені вам брехати? Просто, на жаль чи на щастя, але мої предки прищепили мені вірус відповідальності не лише за себе, але й за свого ближнього. І я намагатимуся прищепити його і вам. Звісно, якщо ви мені в цьому допоможете…

Ольга Тарпан