На засіданні чергової вченої ради найбільше дискусій викликало питання під звичайнісінькою спокійною назвою “Організація роботи, матеріальне забезпечення, проблеми та перспективи розвитку Нікопольського інституту ЗНУ”. Доповідала Надія Селівестрова. Після кількох хвилин монотонного і абсолютно безперспективного буботіння про те, “як усе добре”, публіка раптово пожвавилася. Особливо щедрим на запитання виявився Анатолій Приходько – декан факультету іноземних мов. Перш за все, він поцікавився особистим кадровим складом Нікопольського філіалу, а саме викладачами, що мають вчений ступінь. Чіткої відповіді не пролунало. Коли ж, наче кліщами, із доповідачки “витягли” невпевнену цифру “4”, розпочався “цирк на дроті”. Добрий Анатолій Миколайович нагадав Надії Іванівні, що вона сама є доктором педагогічних наук, а не таким, як того вимагає Статут філіалу, а молода викладачка, котра ще не захистилася, була помилково внесена Надією Іванівною до списку штатних докторів філіалу, оскільки доки вважатися штатним доктором не може. Таким чином, лишилося “двоє з чотирьох”. Як у “Спортлото”. До того ж, при детальному розгляді ситуації виявилося, що кадри до Нікопольського філіалу постачає ЗНУ. Викладачі працюють за сумісництвом більше ніж на півставки та змушені проводити семінари у студентів, які мають один підручник на всіх і, звичайно, приходять непідготовленими.
Надія Селівестрова належним чином не відреагувала, лише недоречно додала, вже про аспект ліцензування: “А нащо нам самостійно ліцензуватися?” У залі прокотилася хвиля “сміху крізь сльози”. Складалося враження, що Надія Іванівна ні сном ні духом не чула про укрупнення та ліквідацію вищих навчальних закладів, під яке підпадають вузи, що не спроможні забезпечити себе за рахунок надходження приватних коштів!
Василь Гіржон, котрий перейняв естафету, намагався захищати Нікопольський філіал. Мовляв, і вклали вже у нього близько 400 тисяч гривень, і взагалі, якщо розпочали, то варто завершити. Хоча навіть він підтвердив наявність вищезгаданих недоліків, до яких додав наступні. Наприклад, посадові інструкції працівників Нікопольського інституту не відображають усіх прав та обов’язків працівників, навчальні плани інститутом самостійно не розробляються, а безсоромно “передираються” з аналогічних планів, розроблених викладачами ЗНУ. При цьому Нікопольський інститут не розуміє практичного значення слова “співпраця”. А цей термін означає посильну допомогу Нікопольському інституту з боку ЗНУ лише за умови, що інститут не перевищуватиме наданих йому повноважень і мислитиме себе дійсно філіалом ЗНУ, а не окремою структурою. А то виходить дуже дивно: коли інституту потрібні плани, вони говорять, що належать до ЗНУ, а коли мова заходить про стратегічно важливі питання - відмовляються навіть обговорювати їх, посилаючись на те, що є нібито самостійним навчальним закладом. Доречно підключився до обговорення Анатолій Приходько, який попрохав Нікопольський інститут визначитися: належить він все ж таки до ЗНУ чи ні.
Було вирішено прийняти до відома усі зауваження та працевлаштовувати випускників ЗНУ у Нікопольському інституті.
Другим, не менш важливим повідомленням стала доповідь в.о. ректора ЗНУ Григорія Брехаря про “недоліки у питаннях дотримання норм діяльності, визначених законодавчими та нормативними актами у галузі освіти”. Зокрема, він зачитав “накази до виконання” МОН України про звільнення ВНЗ від корупції, про створення телефонів, стендів та скриньок довіри.
Також на вченій раді вирішили питання щодо включення до структури навчально-наукового комплексу “Запорізький національний університет” ЗОШ №12 міста Марганця Дніпропетровської області, було обговорено діяльність санаторію-профілакторію ЗНУ, готовність до літнього періоду спортивно-оздоровчого табору “Славутич” у Кирилівці та біостанції-профілакторію на о.Хортиця. Вчені звання доцента присвоїли Г.М.Васильчуку, Н.В.Матвіїшиній, Т.В.Скрипаченко, О.А.Слижуку. Із чим їх і вітаємо!