Шкода, але для більшості сучасних українських студентів мова перестає бути навіть тим, чим називають її шкільні підручники, - засобом спілкування. Зараз будь-який засіб виробництва людина шанує більше за свою рідну мову.
Значна частина сучасної молоді не шукає у мові глибинного сенсу. Мовлення стає мало не одним з інстинктів, на якому людська свідомість не зосереджує своєї уваги. Молодь звикла говорити спонтанно, почасти не замислюючись навіть над змістом своїх висловлювань, а тим паче над їхньою стилістичною чи граматичною досконалістю. Іноді видається, ніби мова давно вже перестала бути тим, що ми називаємо свідомістю чи інтелектом. Вона перейшла у сферу позасвідомого, а отже неконтрольованого.
Молодь не має сьогодні того зразка усного мовлення, за яким мала б спілкуватися, добираючи мовні відповідники для висловлення думки. Потік слів наче виливається з глибини підсвідомого, нашпигованого іноземною “попсою”, дебільними телепередачами, зрештою, тим, що ура-патріоти називають “бульварним чтивом”. Цілковита байдужість, навіть зневага українців до власного мовлення дозволяють інакомовній і ненормативній лексиці без перешкод функціонувати у студентському середовищі.