В ЛЮДСЬКИХ ДОЛЯХ - ІСТОРІЯ УНІВЕРСИТЕТУ: ІРИНА ШОВКУН

Двадцять років для історії – абсолютно незначний відрізок часу. Але, як виявилося, усього за два десятиліття можуть відбутися грандіозні зміни в історії цілої країни, якщо не усього світу. Тоді, у вересні 1985-го, ми й гадки не мали, що горбачовська епоха стане прологом до розвалу нерушимого Союзу. А шість років потому ми вже будемо громадянами незалежної держави України.

А якщо двадцять років можуть мати таке значення для цілих народів, то в житті окремої людини це майже епоха. Отож ми і вирішили напередодні ювілею зустрітися з викладачами ЗНУ, які сьогодні добре знані і в нашому університеті, і за його межами, а тоді, двадцять років тому, були зовсім молодими людьми, і їхній трудовий шлях тільки розпочинався. І писали вони сторінки своєї біографії на тлі біографії університету, бо пов’язали своє життя з ним раз і назавжди.

Ірина Шовкун, кандидат філологічних наук, доцент, декан факультету менеджменту, в університеті – з 1978 року

- Працювати сюди, тоді ще до педінституту, - пригадує Ірина Григорівна, - я прийшла 21-літньою дівчиною, працювала викладачем на кафедрі англійської філології. Це моє перше і, сподіваюсь, єдине місце роботи.

Створення університету було справою, звичайно, в першу чергу, ректорату, і тут треба віддати належне його першому ректору В’ячеславу Олександровичу Толоку. Він розумів, що університет – це, перш за все, кадри, і здійснив гігантську роботу з формування колективу, з комплектації професорсько-викладацького складу. Але в той же час, відповідальність, яку накладав на нас статус університету, усвідомлював кожен з нас, кожен намагався відповідати новим вимогам, кожен замислювався над майбутнім університету.

Яскравим прикладом такої небайдужості може бути створення факультету менеджменту на базі такого, здавалося б, абсолютно гуманітарного факультету, як факультет іноземних мов. Це були 90-і роки, голодні і непевні роки перехідного періоду з його економічними негараздами, з хронічними затримками зарплати. В’ячеслав Олександрович, покладаючись на здоровий глузд і патріотизм створеного ним колективу, звернувся до нас з пропозицією висувати ідеї щодо способів залучення додаткових коштів до університету. Тоді контрактна форма навчання робила лише перші кроки. В той же час, до нас, на факультет іноземної філології, все частіше почали приходити бізнесмени, які вже мали контакти з закордоном і хотіли оволодіти не просто англійською чи німецькою, а й отримати знання в галузі саме ділової іноземної мови, а також і основ маркетингу. Так з’явилася ідея об’єднати в одній спеціальності здавалося б несумісне – іноземну мову і маркетинг. Ми були одними з перших в Україні, хто вже в 1993 році почав здійснювати цей задум. На підготовчому відділенні факультету іноземних мов була створена перша група слухачів за спеціальністю “менеджер зовнішньоекономічних відносин”. Це була єдина на той час спеціальність за контрактною формою навчання. А вже через два роки з’явився і факультет менеджменту.

Чому саме я очолила групу першопроходців? В той час я була головою предметної приймальної комісії, тісно контактувала з ректором, тож він – тоді ще досить молода, енергійна людина, до речі, наймолодший в країні доктор наук у своїй галузі – ризикнув доручити нову справу молодому викладачеві. Ось так мені довелося, окрім знання англійської, опановувати ще й нову дисципліну, і до речі, вдосконалення не має меж. Сподіваюся, його вибір був правильним, але ж і сил, і душі ми, колектив факультету, вкладали і вкладаємо в свою роботу багато. А про наслідки красномовно говорять цифри. За спеціальністю «менеджмент зовнішньоекономічних відносин» навчати бюджетників ми почали лише чотири роки тому, до цього часу навчання було виключно платним. І конкурс у нас стабільно високий – до 11 осіб на місце. Конкурс існує навіть на контрактну форму навчання. Настали часи, коли просто знання іноземної мови – це ще не професія, а лише ознака хорошого тону. Можу додати, що до минулого року ми були єдиним в регіоні вищим навчальним закладом, де магістратура з цієї спеціальності була акредитована за IV рівнем.