ВІДЛУННЯ ЛІТНЬОГО СЕМЕСТРУ

Знання, не підтверджені ділом, мало чого варті, і з цим важко сперечатися. Якими б блискучими не були відповіді на екзаменах, скільки б розумних речей не містили курсові роботи, але справжню оцінку тому, чого ти вартий, дає лише перевірка ділом. Про те, якою була літня виробнича практика, наскільки вдало були застосовані одержані на лекціях знання, ми дізналися від самих студентів.

Знання юристам знадобилися і в банку, і в прокуратурі

Навчальні плани на юридичному факультеті скомпоновані таким чином, що дозволяють студентам у майбутньому бути здатними працювати у будь-якій галузі правового поля – в органах МВС, в прокуратурі, судових та податкових структурах. Керівництво факультету так організовує виробничу практику, щоб студенти мали можливість не тільки перевірити свої знання, а й визначитися, яка саме служба їх приваблює і до чого слід готуватися у майбутньому.

Третьокурсниця Ірина Драпак працювала влітку у міській прокуратурі:

- Скажу відразу про результати своєї практики: я і далі буду працювати у прокуратурі на громадських засадах з тим, щоб, надбавши досвід, прийти сюди після одержання диплому вже справжнім професіоналом.

Влітку я працювала у відділі, який здійснює загальний нагляд за дотриманням закону. Це дуже широкий спектр – і трудове законодавство, і захист навколишнього середовища, і соціальний захист. Брала участь у нагляді за дотриманням норм підприємствами у використанні зовнішньої реклами. Особливо запам’яталося судове слухання, пов’язане з проблемами ведення виборчої кампанії. А ще хочу сказати, що тепер я буду з особливою увагою слухати курс “Кримінальний процес”, який у нас блискуче веде Ірина Вікторівна Єна, бо саме ці знання необхідні для моєї майбутньої роботи.

Олександр Аніскевич та Олексій Клименко довго вагалися, куди піти на практику. Допомогла їм заступник декана юридичного факультету з навчальної роботи Тетяна Коломоєць і порекомендувала їх керівництву Хортицької районної прокуратури, де хлопці відразу поринули в справи:

- Нас просто приголомшила, - розповідає Олександр, - величезна кількість паперів. Але нам сказали, що справжня робота починається з канцелярії, тож ми підшивали карні справи, складали описи і разом з тим ближче познайомилися з правилами ведення документації, адже кожен протокол може бути вирішальним у людській долі. Ще працювали на телефоні – сповіщали про відповідальність недбайливих боржників з оподаткування.

Брали участь і в захоплюючій операції. До прокуратури звернулася громадянка, у якої один чиновник вимагав хабар за дозвіл на приватницьку діяльність. Ми спостерігали за процесом передачі тисячі доларів, номери яких вже були зафіксовані, за оперативною відеозйомкою та самим затриманням хабарника, який намагався втекти на своєму авто від переслідування. Ми, до того ж, були не тільки спостерігачами, а й учасниками і свідками, бо порушник закону, втікаючи, викинув з машини гроші, щоб уникнути, як він марно сподівався, покарання.

- Я навчився, - додає Олексій, - працювати з людьми, зрозумів, що долю людини не можна вирішувати розчерком пера і повсякденна рутина не повинна поглинати істину. Приходячи вранці до прокуратури, ми бачили червоні від безсоння очі слідчих і вражалися: що ж це за люди, які за таку мізерну зарплату так чесно відносяться до свого обов’язку! Я був присутнім на веденні карної справи, пов’язаної з убивством, і переконався у високому професіоналізмі своїх старших колег. Практика стала для нас школою життя, і ми сподіваємося майбутнім літом взяти участь у роботі інших правових структур, щоб визначитися, де саме хотіли б працювати.

Павло Лютиков проходив практику в офісі приватного нотаріуса. Тут не було ні захоплюючого переслідування, ні потерпілих, ця робота вимагає глибоких знань, зосередженості та пунктуальності:

- Задовго до практики я проштудіював відповідну літературу, бо теоретичних знань з цієї галузі ще не маю. Мене зацікавили правила успадкування, а також оформлення документів з купівлі та продажу. Багато чого навчився я у цього нотаріуса, його професійний стаж – 17 років. Навчився і спілкуватися з людьми. Тепер з нетерпінням чекаю на лекції з відповідного курсу і, мабуть, оберу у майбутньому саме цю сферу діяльності.

Про свою практику у запорізькому філіалі АКБ “МТ-банк” розповіла студентка 5 курсу Ксенія Федорова:

- Я працювала у банківському юридичному відділі , який сприяє дотриманню юридичних норм, що забезпечують розвиток банку. Від компетентності юриста залежить, чи благонадійному клієнту видається кредит, чи здатний він його вчасно повернути. І з боржниками працюють юристи, якщо необхідно, позиваються до суду.

Моїх знань, які я одержала в університеті, було достатньо, щоб зарекомендувати себе з кращого боку. Дякуючи моїм викладачам я одержала пропозицію залишитися на службі в банку. Так що я вже зараз маю престижну роботу.

Унікальна знахідка студентів-істориків

Було нам цікаво і те, як проводили літо наші фахівці в галузі археологічного минулого. Що цікавенького знайшли? Про це та дещо надзвичайне нам із задоволенням розповів студент другого курсу Олександр Проскурін:

- Практика дійсно-таки незабутня. Ми завітали у гості до Мамай-Гори, на якій вже відкрито понад 500 поховань, та до Мамай-Сурки – 1100 поховань. Ці історичні та вагомі в національній спадщині місця знаходяться в селі Велика Знаменка Кам’янко-Дніпровського району. Нас, істориків, ваблять до себе такі багаті археологічні знахідки. Але все по порядку.

Виїхали ми 29 червня. Наш так би мовити спецпідрозділ мав назву “десант”. Складався він зі студентів-першокурсників, старшокурсників та волонтерів – істориків, які 5-10 років тому закінчили ЗДУ. Так ось, десант першим прибув на місце призначення задля підготовки основного табору. Ми поставили намети, назбирали дрів, спорудили “кухню” та “їдальню”. Отже, були цілком підготовленими для зустрічі інших практикантів, керівників та, найголовніше, – цінностей старовини. На природі було проведено 3 зміни. Загалом ми дослідили 25 скіфських та середньовічних поховань. І лише в третій період, тобто на останньому тижні роботи, було знайдено аж 13 поховань. Це більше, ніж в перший та другий разом. Третя зміна називалася “бархатним сезоном” і складалася переважно з викладачів та обраних студентів. Мені теж пощастило бути серед них. Тут починається найцікавіше. Буквально за декілька кілометрів від наших основних об’єктів дослідження – Мамай-Гори та Мамай-Сурки – ми знайшли нове поселення, яке датується приблизно V-IV століттям до нашої ери. Назвали ми нашу знахідку Михайлівським похованням. Але знаходиться воно на території Херсонщини. Ця історична пам’ятка являє собою дуже багатий культурно-археологічний прошарок, де ми зуміли зробити рідкісні знахідки. Наприклад, залізна фібула – заклепка для одягу, хоча скоріше нагадує жіночу шпильку для волосся. Також нами було виявлено безліч виробів з кераміки.

Я дуже вдячний керівникам нашої практики, особливо Геннадію Миколайовичу Тощєву та Михайлові Васильовичу Єльнікову. Ця практика дійсно була одним із найцікавіших моментів мого життя.

Як бачите, літо у студентів-істориків було пізнавальним та результативним. Ми першими відкрили нову національну вагому перлину нашої історії. Сподіваємося, “слідство” на цьому не зупиниться і ми ще детальніше зможемо вивчити культуру та побут наших предків.

“Ні, - каже біологічний факультет,- не тільки у вас була цікава практика!”

Ну що ж, шанувальники флори та фауни, поділіться своїми враженнями. А конкретніше, Наталя Капелюш, заступник декана з питань гуманітарної освіти та виховання біологічного факультету, керівник навчально-польової практики з ботаніки та зоології.

- Ми з дітьми, з третім курсом, - розповіла Наталя Вікторівна, - відвідали серце України – острів Хортицю. Вивчали різновиди тварин, рослин, їхнє місцезнаходження, прилаштованість до умов життя в нашому регіоні загалом і на острові зокрема.

Студенти з великим захопленням знаходили такі види рослин, які занесені до Червоної книги. Багато хто з дітей вперше побачив рідкісних тварин, що мешкають на Хортиці, а конкретніше – чаплю сіру, журавля-красавку, лисуху, чомгу тощо. Окрім цього, зустрілися нам і такі представники тваринного світу, як косуля європейська, лисиця звичайна, куниця. На щастя, з кабаном побачитися не вдалося. Єдине, що ми побачили, – це його хвостик, що прошмигнув поміж дерев та, щоб нас не лякати, більше не з’являвся.

Мешкали ми на біостанції ЗДУ, в профілакторії. Студенти старанно поєднували приємне з корисним, а саме – літню практику з профлікуванням. Голодними студенти аж ніяк не були. Триразове харчування і навіть такій делікатес, як жаб’ячі лапки. Щоправда, смакували їх не в їдальні і готував їх не кухар-француз, а студенти-аматори на березі Дніпра за допомогою багаття. У результаті, за смажених жаб природа помстилася, наславши на бідолаг-студентів рій голодних комарів. Особливо постраждали від нападу комах Катерина Биченкова, Лідія Татаренко та Ганна Колінько. Та, не дивлячись на цей інцидент, повечеряли дуже смачно, наче м’ясом смаженої курки. А яка краса охоплює Хортицю, коли сонце стоїть на вечірньому прузі! Латаття перетворюється в романтичні свічки, що заспокійливим танцем пливуть по засинаючій воді.

Здається, що і біологи також свою польову практику ще довго не забудуть, а на скигливі прохання студентів викладачі змушені були пообіцяти повторити і наступного літа цікаву подорож Хортицею.

Світлана ЛЕВЧЕНКО