ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ – ЖІНКА З ВІРМЕНІЇ

З метою популяризації процедури виборів серед українського електорату та задля підвищення національної самосвідомості громадян на Волині стартував Проект сприяння організації виборів в Україні.

Побувала там і наша студентка з юридичного факультету Маргарита Погосян. Роботу III літньої школи спостерігали представники соціалістів, нашоукраїнців, комуністів, бютівців.

По суті, ця літня школа була експериментом. Експериментом, цікавим і юним, і зрілим учасникам. Головною метою тут була чесність, а головним знаряддям боротьби – розум, кмітливість, вміння передбачати наслідки.

До роботи стали відразу представники молодого покоління із різних областей одержали завдання створити партії та зробити усе для того, щоби виграти президентські вибори. Партій створили три: «Діалог», «Радикальний прорив» та «Союз бізнесменів України (оновлений)». Маргарита Погосян була лідером останньої, причому їй вдалося одразу ж згуртувати довкола себе сімнадцятеро «мозковитих» та активних партійців. Роботу партій прискіпливо відстежувала центральна виборча комісія (ЦВК) у складі представників із Луцька та Донецька. А ще були присутні ВГО «Пора», «Молоді правники» зі Львова. До складу Маргаритиної партії увійшли працівники СБУ, адвокат із Києва, двоє представників Європейського університету, помічник народного депутата з Луцька, піарщик Нестора Шуфрича з Ужгороду, працівник Луганської облдержадміністрації, безпосередній учасник помаранчевої революції з Кам’янця-Подільського.

Найперша умова проекту - розмовляти виключно українською та співати українських народних пісень, щоби не виникало запитання, чи може бути Президентом України людина, котра не знає мови країни, у якій збирається президентствувати. Молодь до передвиборчої кампанії поставилася серйозно. Кожна партія розробила власну, неповторну концепцію та використала поради з маніпулювання свідомістю виборців.

Забігаючи трохи наперед, повідомлю, що партія «Союз бізнесменів України (оновлений)» перемогла. Президентом було обрано Маргариту Погосян. Її вітали вигуками «Королева Марго», а по закінченні школи вона одержала свідоцтво про успішне навчання. Але це сталося пізніше. Спершу була важка робота.

Дебати обіцяли бути непростими. Три лева, три лідери великих мозкових угрупувань мали довести, хто ж усе-таки з них найкращий. Дебати чимось нагадували телеміст. Спочатку усі претенденти на президентство звернулися до виборців у форматі монологу, а потому мали відповісти на запитання партійців та ведучих. Знати наперед, якими будуть запитання, не міг ніхто, бо усе це формувалося у живому, реальному форматі, експромтом.

Питали про різне. Зокрема, чи мала б Маргарита ділові стосунки із “братчиками” Корчинського, якби була Президентом. „Ні”, - відповіла Марго і всміхнулася, наче Мона Ліза. Було і не до кінця продумане запитання: „Чи могла би мати Україна обличчя Вірменії?” Не до кінця продумане, бо у Конституції записано, що громадянином України є людина, котра там проживає протягом певного часу, і расова приналежність на її права не впливає. Марго відповіла достойно: „Немає різниці, хто ти є за національністю. Головне - це результат роботи, котру ми робимо заради України!” Така відповідь вразила навіть суперників!

Марго перемогла. Чесно і навдивовижу самій собі. Хоча чого там дивного? Адже такі люди, котрі щиро прагнуть зробити Україну щасливою, насправді і мають перемагати. Талановиті, веселі, кмітливі, із високими життєвими цінностями. Як Маргарита.

Ольга Клюєва