ПОДОРОЖ УКРАЇНОЮ З БЛОКНОТОМ У РУКАХ

Відповідно до навчального плану роботи, який передбачає навчально-ознайомчу практику, та відповідно до плану роботи на факультеті журналістики було організовано подорож студентів до північних регіонів України.

Взяти участь у подорожі могли всі бажаючі.

Метою подорожі було розширення знань студентів про свій край та формування у них широкого кругозору.

Свої враження студенти передали у невеличких нарисах. Їх ми і пропонуємо читачам.

Як опинитися у казці?

З 7 по 9 жовтня я з групою студентів ЗНУ побувала у таких історичних містах, як Новгород-Сіверський, Хорунжівка, Суми і Путивль. Ми проїхали через безліч містечок і сіл, лісів і полів і залишилися дуже задоволеними, але все по порядку.

Моє враження від поїздки на північ України було настільки сильним, що в мене виникло бажання залишитися там назавжди. І ось чому. Чудові осінні ліси вразили око, звикле до безкрайніх запорізьких степів. Також мене полонила велика кількість чарівних храмів, соборів і церков, розташованих у кожному населеному пункті.

На батьківщині В.А. Ющенка – в селі Хорунжівці Недригайлівського району Сумської області, я побачила дивовижний храм Андрія Первозванного, збудований за кошти Петра Ющенка, брата Президента. У рідній школі Віктора Андрійовича посиділи за його партою, поспілкувалися з його вчителькою. Далі ми вирушили до хати Президента, пройшлися по городу (навіть скуштували смачних яблук з його саду), полюбувалися пасікою, побували на кладовищі, де поховані батьки. Мені там дуже сподобалося через те, що батьківщина (а тим паче такої видатної людини) – це таке святе, неповторне місце, куди хочеться повертатися.

Олена Сирова

Нам є чим пишатися

Місто Суми запам’яталося мені великою кількістю церков, широкими вулицями, дзвонами, що закликали людей відвідати вечірню службу, крамничками та кав’ярнями. Жалкую, що нам дали мало часу для вивчення цього куточку України, але його особливий дух, відображений у тихих вуличках, спокійному плині вихідного вечора назавжди залишиться зі мною.

Містечко Путивль зустрів нас постаментом: «Путивль – гордість національної історії». Там ми відвідали краєзнавчий музей, де нам розповіли про історію створення та розвитку міста, а також про те місце, де плакала Єфросинія Ярославна, тужачи за своїм чоловіком Ігорем. Це місто запам’яталося мені неймовірно гарною природою.

Проїжджаючи сотні сіл, знайомлячись з пам’ятками нашої культури, я переконалася, що ми – стародавня нація, яка має надзвичайно багату і яскраву історію.

Марія Авраменко

Де ж насправді плакала Ярославна?

Три дні – три історії, де минуле сплелося з сьогоденням, де реальність змішалась з легендами та вигадками, де навколишня краса і цілюще повітря розтоплюють лід навіть збайдужілого серця.

Тепер я розумію, чому Довженко називав Десну не інакше, як «зачарованою», а Новгород-Сіверський іменують містом князів. Я дізналась про суперечку між вченими, що точиться вже кілька століть щодо місця, не насправді плакала Ярославна, в Путивлі чи Новгород-Сіверську.

Та найбільше мене вразила краса і велич Спадщанського лісу. Ніяк не вірилось, що саме тут розпочалась жорстока боротьба між партизанами Ковпака та німецькими загарбниками, що саме тут вирували битви і помирали патріоти. Вдихаючи чисте духмяне повітря осіннього лісу, насолоджуючись його спокоєм та різнобарв’ям, здавалось, що ти потрапив в казкову країну, де немає щоденної метушні, поганого настрою та буде них проблем.

У Путивлі, окрім валу, де плакала Ярославна, ми відвідали Молочанський жіночий монастир Різдва Пресвятої Богоматері. Життя тут було зовсім не таким, як за його стінами. В атмосфері спокою та тиші наречені Ісуса щоденно по вісім годин проводили в молитві.

За три дні нам вдалося відчути себе туристами, перегорнути багато сторінок історії та отримати нові знання та враження.

Дарія Осіїк

На іншому краю України

Насправді перспектива провести три дні в автобусі мене зовсім не приваблювала. Але моя журналістська цікавість одержала все ж таки перемогу над усілякими сумліннями. І ось я та мої друзі у автобусі, а попереду далека та нерозвідана північна Україна...

Прокинулись ми вже в Новгород-Сіверську. Було на диво тепло і по-осінньому сонячно. Попереду була перша зупинка – Спасо-Преображенський монастир. Історія цього монастиря – центру Новгород-Сіверського князівства – налічує більше 2000 років. Збудований він був у ІХ ст. братом Ярослава Мудрого. На території монастиря знаходиться музей «Слова о полку Ігоревім», а за вежами комплексу – пам’ятник Ярославні. А може, вона плакала саме на цьому місці? Тутешні мешканці навіть придумали легенду, що якщо торкнешся ноги Ярославни, то обов’язково вийдеш заміж...

Наша група відвідала і відомий історичний центр України і Росії – Путивль. Ми ознайомилися із місцевим краєзнавчим музеєм, Молчанським Печерським монастирем – побратимом Києво-Печерської церкви. А також побували у таємничому Спадщанському лісі, де під час Вітчизняної війни були організовані партизанські об’єднання під керівництвом Ковпака. Музей партизанської слави, розташований на місті колишнього штабу героїв, а також незрівнянний, золото-осінній мовчазний ліс заглибили нас у думки про війну, про тих, завдяки кому ми живемо.

Олена Пронічева