* Перший післявоєнний навчальний рік ЗДПІ почав роботу в складі 62 викладачів, з них - 9 кандидатів наук. П’ять - працювали над докторськими дисертаціями, 21 – над кандидатськими, 36 – готувалися до складання кандидатського мінімуму. З’явився у штаті інституту і перший доктор наук. Це був історик, професор А.А Алієв.
* Роки післявоєнної відбудови були відзначені складною морально-психологічною обстановкою в суспільстві. Сталінські репресії продовжувалися. В 1947 році звільнили з роботи викладача історії педагогіки Ф.О.Федорова за прояв «низькопоклонства» перед буржуазною педагогікою. І це була тільки перша ластівка. В 1949 році в країні розгорнулася боротьба з «проявами реакційної буржуазної ідеології».
* У 1956 році в інституті здійснили перехід на п'ятирічний термін навчання з одержанням другої спеціальності: на філологічному факультеті – іноземної мови, на фізико-математичному – креслення і основ виробництва.
* Певні зміни відбулися в проведення педагогічної практики. Якщо в попередні роки студенти проходили практику тільки в школах області, то, починаючи з 1962 року, вони працювали в середніх закладах Волинської, Закарпатської, Луганської, Миколаївської, Полтавської, Херсонської, Харківської, Дніпропетровської та Кримської областей.
* На початку 1970-х років до ВНЗ прийняли групу студентів з Узбекистану, яких готували за фахом “Російська мова і література”. Їм читали лекції найбільш кваліфіковані викладачі: Ф.М.Борщевський, А.С.Бровко, В.К.Іваненко, А.Г.Носко та інші.
* У вересні 1973 року інститут почав друкувати газету “Педагог”. Першим редактором інститутської багатотиражки став викладач кафедри педагогіки Юрій Гапон.