Доля вже у 17-річному віці закинула Аркадія Степановича на шляхи війни, яких не уникнула майже жодна людина покоління 1920-х років. Перебуваючи у лавах Червоної армії, солдат дослужився до офіцерського звання, брав участь у боях з Японією. Потому стежка завернула його на мовознавчі лани, він почав працювати на кафедрі російської мови Запорізького педінституту Дніпропетровського університету, попередньо з відзнакою закінчивши цей навчальний заклад і вступивши до аспірантури. Та в 1955 році Аркадій Степанович долучається до творчої когорти викладачів ЗНУ, працює на посадах асистента, доцента, завідуючого кафедрою, декана філологічного факультету. Невеличка перерва – перебування на Кубі на посаді в. о. радника ректора Гаванського університету – і Аркадій Степанович знову у стінах рідного закладу освіти. Тут він зустрів кінець другого тисячоліття і початок третього, а в 2001 році за власним бажанням пішов на заслужений відпочинок.
Студенти і колеги запам’ятали Аркадія Степановича як відповідальну, вимогливу людину, справжнього професіонала на філологічній ниві. Аркадій Бровко є автором роботи про життя і творчість Якова Новицького – відомого українського вченого, етнографа, краєзнавця, історика, фольклориста, археолога, статиста, природознавця, а окрім усього іншого, - прадіда Аркадія Степановича за материнською лінією. У довіднику «Хто є хто у сучасній русистиці», виданому Інститутом російської мови Академії Наук РФ з метою поліпшення творчих зв’язків між мовознавцями-русистами різних країн світу, серед інших вчених вказано й ім’я Аркадія Степановича. Він єдиний запоріжанин, який потрапив до цього переліку, хоча загалом у книзі представлений 21 науковець із України.
Ми пишаємося досягненнями та перемогами нашого Вчителя, який на завжди залишиться у серцях та думках кожного з нас як приклад для наслідування, як Людина, гідна Вічної шани та поваги.