ЕКСКУРСІЯ У САМЕ СЕРЦЕ ЧОРНОБИЛЯ

До 20-х роковин трагедії на Чорнобильській АЕС ініціативна група студентів факультету журналістики ЗНУ під керівництвом заступника декана, завідувача кафедри журналістської творчості, кандидата педагогічних наук, доцента Віктора КОСТЮКА відвідала Чорнобиль та його 30-кілометрову зону. Крім того, екскурсанти побували і в Києві, у Національній Спілці журналістів України, де вони мали змогу почути від самих журналістів-чорнобильців правду про цю трагедію.

Головною метою поїздки студентів було спілкування з журналістами, які побували на місці епіцентру вибуху. Побачити наслідки трагедії через 20 років на власні очі мали сміливість 11 студентів факультету журналістики: Анна ОСТРОГЛЯД, Софія БОГУЦЬКА, Олена ЧИЧЕНІНА, Ольга КОШКАЛДА, Елла БОНДАРЧУК, Вікторія ВІННІЧЕНКО, Катерина ГОПЕНКО, Катерина КУДІНА, Юрій КОСТЮК, Катерина СТРЕНАТКО, авторка цього матеріалу, а також інженер телестудії "Юніверс-TV" Григорій УШАКОВ. Усі "екскурсанти" мали змогу зробити ексклюзивні фотознімки, відзняти матеріал на відео, поспілкуватися з працівниками ЧАЕС. Про трагедію та її наслідки студентам розповідали спеціаліст Агентства інформації, міжнародного співробітництва та розвитку "Чорнобильінтерінформ" Володимир ВЕРБИЦЬКИЙ та працівник прес-служби ЧАЕС Юлія МАРУСИЧ. Навіть японське телебачення, яке випадково зустріла ініціативна група, вирішило взяти інтерв'ю у запорізьких студентів, зацікавившись метою їхнього візиту!

Довелося хлопцям та дівчатам не лише давати коментарі, але й самим їх збирати. Увесь отриманий матеріал став основою для багатьох публікацій у локальних, регіональних та всеукраїнських виданнях. За підсумками поїздки у ЗНУ провели звітну конференцію, на яку запросили усі регіональні засоби масової інформації. На заході, крім виступів учасників чорнобильської подорожі, відбулася презентація фільму, відзнятого екскурсантами у жанрі "Без коментарів". Великий вклад у його створення зробив інженер телестудії "Юніверс-TV" Григорій Ушаков. У майбутньому, силами ініціативної групи, буде випущено у світ книгу, присвячену підбиттю підсумків діяльності збирачів чорнобильського фактажу. В основному в ній буде подано роздуми тих журналістів, з якими мали змогу зустрітися студенти під час чорнобильської подорожі. Ось кілька уривків із записаних ними історій:

Василь БИРЗУЛ, керівник відділу Національної радіокомпанії України:- Я знав про аварію вже 26 квітня, оскільки моя дружина працювала лікарем "швидкої допомоги". Що трапиться завтра і з яким це буде пов'язано ризиком, ми не уявляли. В результаті вибуху утворювалися хімічні елементи, яких не було й у таблиці Менделєєва! У випадку з IV енергоблоком було багато доленосного. Так, наприклад, його знімало телебачення, їм була потрібна картинка - рухома, яскрава. Тоді оператори й звернулися до персоналу із проханням "зробити так, аби всі кнопочки блимали". А такий стан кнопочок - то ж аварійна ситуація. Я тоді вжахнувся... Наші матеріали правили цензори, надаючи їм абсолютно іншого змісту. Так, наприклад, тодішній міністр зазначав, що "ситуація відповідає нормативам на випадок ядерного вибуху", а головліти лишали тільки "ситуація відповідає нормативам"…

Олександр ПОБІГАЙ, шеф-редактор газети "Демократична Україна":- Тоді у Чорнобиль ми їхали добровільно. Ніхто не брав на себе відповідальності відсилати нас у це пекло. Але ми не до кінця усвідомлювали всю ту небезпеку, яка на нас чекала. Одяг ніхто не змінював, а хоч якісь інструкції населення отримало 7 травня, через 12 (!) днів після катастрофи!

Станіслав ПРОКОПЧУК, кореспондент газет "Правда", "Труд":- Статистика стверджує: щодня помирає близько 50-70 ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Тобто, в рік ця цифра коливається в межах 18-26 тисяч осіб! ...Трапилася одного разу зі мною пригода, яка змусила серйозно замислитися: коли я попрохав водія підвезти мене до епіцентру вибуху, він підвіз, але я прохав їхати усе далі й далі. І ось, біля самого жерла цього вулкану, двигун замовк. Жахливе відчуття охопило весь наш маленький екіпаж: попереду - вогняна піч, а нам, таким маленьким і беззахисним, відрізані шляхи до спасіння. Дякувати Богу, двигун нарешті завели, але у моїх вухах ще довго звучало злісно-злякане: "Ну що, надивився? Кореспондент…!"

Микола ДОВНИЧ, кореспондент радіостанції "Колос":- Їхати на місце події страшно було тільки першого разу, а потім нами керувала цікавість. Критикувати процес евакуації майже не дозволяли. Цензура була надзвичайно жорсткою. Один час матеріали "фільтрували" навіть через Москву, але потім все ж вирішили робити це на місцях.

Микола ХРІЄНКО, кореспондент газети "Українська столиця":- 2006 рік - це рік, коли цензура практично відсутня і можна говорити правду. Хоча й у неї є кілька "варіантів". Однією з причин аварії називають конструктивну недосконалість реактора. Чорнобиль із науково-технічної проблеми перетворився на політичну, що значно ускладнює процес ліквідації наслідків аварії.

Олег ГУСЄВ, кореспондент газети "Правда" в Україні:- У 1992 році був підписаний Оттавський меморандум, згідно з положень якого Україні мали виділити 1 млрд 100 млн доларів на саркофаг. Але ми їх не дочекалися. Хотів би звернутися до нащадків: цінуйте час, цікавтеся людьми, які жертвували своїм здоров'ям заради спокою на землі, - адже всього через 10 років нікого з них може й не лишитися… А, як відомо, все у житті минає, окрім пам'яті.

І це лише кілька спогадів. Під час подорожі студенти спілкувалися й з іншими журналістами, зокрема, з журналісткою Національної телерадіокомпанії України Еммою БАБЧУК, головою асоціації журналістів-чорнобильців при Національній спілці журналістів Юрієм САФОНОВИМ та іншими. Підбивши підсумки їхніх розповідей, екскурсанти зрозуміли, що на сьогодні перед Україною і світом стоїть кілька важливих проблем: небезпека обвалення діючого саркофага; неможливість на даний момент зробити його вміст екологічно чистим; раціональне використання заражених земельних ділянок; погане соціальне забезпечення ліквідаторів аварії та нинішніх працівників станції; здебільшого деклароване переймання проблемою і недостатні розміри фінансування; бажання міжнародних організацій применшити наслідки аварії на ЧАЕС; проблема збереження м. Прип'яті як історичної пам'ятки тощо. Зараз проблему Чорнобиля стали сприймати менш серйозно. Але хотілося б нагадати, що наші онуки й правнуки відчують на собі набагато більший вплив наслідків аварії на ЧАЕС, аніж його безпосередні ліквідатори. І це страшно...

Ольга КЛЮЄВА