РЕВОЛЮЦІЙНИЙ КОКТЕЙЛЬ У СКЛАДОВИХ

Протягом останнього місяця світ, затамувавши подих, спостерігав за подіями у країні Ейфелевої вежі. Що це: нова революція у центрі Європи? Чи "старенька" Франція вирішила згадати бурхливе минуле, скинути із себе ковдру гламурного снобізму та здивувати сусідні держави бурхливим коктейлем із кількох складових? На ці питання ми шукали відповіді на сторінках електронних видань світового павутиння.

Складова перша. Новий законопроект

Стартові сигнали майбутніх заворушень пролунали ще в січні: тоді Прем'єр-міністр Франції Домінік де Вільпен презентував проект нового контракту для молоді. Згідно його положень, роботодавець мав право звільнити молодого спеціаліста віком до 26 років без будь-яких пояснень. Не порадившись із головами профспілок, де Вільпен посприяв введенню закону в дію. Акції "контрактного протесту" охопили майже всі райони Франції: між-професійні страйки, маніфестації... Утримувалися від оголошення загального бойкоту хіба що профспілки: не насмілилися.

Складова друга. Підлога вгорі, а стеля знизу

Наступний проект трудового контракту був розроблений у листопаді минулого року, як відповідь на протест емігрантської молоді, представники якої стверджували, що, прибувши до Франції, не можуть знайти собі роботу. До конфлікту призвело те, що більшість емігрантів-французів були на утриманні державної скарбниці, яка останнім часом почала не витримувати подібних навантажень. Цілком логічно, що "утриманці" не були зацікавлені в тому, щоб відійти від "годівниці", за рахунок якої вони благополучно "харчувалися" кілька останніх років. На цьому вдало спекулювали праві сили, котрі розраховували завдяки зайвому піару виграти президентські вибори 2007 року. Студенти, які по закінченню університету сподівалися на безстроковий контракт при працевлаштуванні, тепер повинні були "залишитися ні з чим". Їхнє право на працю практично зрівняли з правами емігрантів!

Складова третя. В епіцентрі події

Невдовзі страйк охопив усі регіони країни. Поряд зі студентами свої права вирішили захищати робітники заводів, банкіри, а також транспортники, зв'язківці, енергетики, будівельники, вчителі та журналісти - "за компанію", як-то кажуть. Скориставшись революційними масовками, на "сцені" французьких подій з'явилися люди, далекі від проблем потенційних працівників. Спочатку активізувалися представники молодіжних угруповань екстремістської політичної орієнтації, серед яких, за чутками, затримали члена "Радикальної єдності" (ця спільнота була заборонена після того, як один з її представників у липні 2002 року спробував здійснити напад на президента Жака Ширака). Після того, як атмосфера хаосу почала наростати, активну діяльність розгорнули мародери, грабіжники та вандали з примісь-ких районів: вони підпалювали машини, били вітрини, закидували поліцію камінням і пляш-ками із запальною сумішшю. Здебільшого, саме такі "активісти" і провокували сутички з жандармами, коли ті ставали на шляху їхнього бажання "підібрати те, що погано лежить". Багато студентів-страйкарів, що вийшли на вулиці висловити своє неприйняття "закону першого найму", хотіли лише зірвати навчальний процес і влаштувати собі "міні-канікули". Разом із ними виступали й ті, хто закликав припинити акцію протесту. В цьому і виражався конфлікт між студентами, які були зацікавленні в анулюванні "прем'єрської інновації", і тими, хто хотів, але не міг вчитися через страйк.

Складова четверта. Пошуки компромісу

Криза наростала, й уряду Франції все ж таки довелося поступитися. Президент Жак Ширак після консультацій із прем'єр-міністром країни представив загалу чергову оновлену версію контракту першого найму. Згідно її положень, нові робочі місця будуть створюватися за рахунок державних субсидій у 400 євро за одне робоче місце на рік. Представників профспілок та опозиційної Соціалістичної партії таке рішення цілком задовольнило. Вони вже закликали студентів припинити акцію протесту і повернутися до навчання. Чи зроблять це юні борці за свої права, ще невідомо. Щодня у випусках новин про "французьку революцію" повідомляють нові й нові факти. У будь-якому разі подібна ситуація для багатьох країн має стати повчальною. Краще ж вчитися на чужих помилках…

Олесь Барліг