...Олені зараз 31 рік. Вона працює вчителем початкових класів в інтернаті для дітей із вадами зору. Паралельно не забуває і про підвищення освітньої кваліфікації: навчається на 5 курсі філологічного факультету за спеціальністю "Українська мова та література". Сама - запоріжанка.
За всіма навантаженнями Олена встигає приділяти багато уваги сину. Дмитро відвідує бальні танці, ходить на тренування з гандболу, та й навчається непогано. Звісно, міг би краще, та діти вчителів, зауважує Олена, наче "чобіткар без чобіт".
Мама Олена найчастіше приходить додому о 8-9 годині вечора, коли дитинці вже час лягати спати. Тому із приготуванням їжі допомагає чоловік. Він працює на заводі "Коксохім" і має гнучкий робочий графік. Щоправда, бачить дружину не так часто, як того хотілося б. У минулому тато - футболіст команди "Торпедо". Та й син вдався у батька: захоплюється футболом.
Найбільш дієвим та ефективним методом виховання дитини Олена визнала переконання. Адже, якщо ставитися до маленьких представників нації з повагою та сприймати їх як рівних дорослим особистостям, - вони і розуміють краще, і поважають (замість того, щоб боятися). Так, коли Дмитро скаржиться мамі на відсутність комп'ютера, - та мудро відповідає йому, що у інших немає того, що є в нього (наприклад, медалей або міцного здоров'я).
Влітку відпочиває сім'я, здебільшого, на дачі, рибалять, а на свята запрошують родичів та знайомих. Мріє Олена втекти від школи, тільки куди - не знає. Дуже хотіла б працювати у РАГСі - реєструвати шлюби. Любить романтичні дрібнички: букетик квітів, шоколад, але при цьому додає, що в такому віці романтика вже теж вимірюється грошима. Проте, головне (замислюється) - це щоб усі були здорові!
Вдалося нам поспілкуватися і з Наталею Деменко, одногрупницею
Олени, якій виповнилося 28 років. Наталя має двох доньок - трирічну та восьмирічну. Сама працює у школі вчителем початкових класів, але через нестачу кадрів змушена була стати "майстром на всі руки": іноді підміняє і математиків, і організаторів свят…
Зі своїм обранцем познайомилася під час роботи. В її класі був один не дуже сумлінний учень. Наталя звернулася за допомогою до його старшого брата, який згодом став її майбутнім чоловіком.
Зі школи повертається зазвичай о 15-й годині. Роботи вистачає: живуть у селі Новопетрівка Запорізького району. Але на життя не жаліється. Раціонально поєднує навчання і господарські справи: чистять картоплю - вчать вірші; старша донька миє посуд - Наталя перевіряє її домашні завдання. Чоловік сварить жінку за довге перебування на роботі, але до навчання Наталії в університеті ставиться лояльніше: кожну сесію, яка триває 20 днів, мужньо приймає господарство на чоловічі плечі.
П’ятикурсниця ЗНУ мріє подивитися на гробниці фараонів у Єгипті, втекти від школи та сільських турбот. Але стосовно відпочинку у Наталі - тільки плани…
...І це розповідь тільки про дві долі. Можна лише уявити, скільки студенток-мам проходять повз нас університетськими коридорами! Усім їм щиро хочеться побажати у їхнє свято - День матері - здоров'я, сімейного щастя, фінансових статків. Адже за усіх життєвих обставин юні мами залишаються життєрадісними і привабливими! Навіть коли семінар вивчено наполовину або лекційний зошит помальовано дитячими візерунками...