Університант

ЛЮБІТЬ І ЦІНУЙТЕ РІДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ!

Запорізький національний завжди славився своєю науковою базою, найкращими викладачами та, звичайно ж, напрочуд талановитими студентами. Щороку вони захищають дипломи і залишають рідну альма-матер, крокуючи в інше життя. Та своєю діяльністю, добрими вчинками, величезними досягненнями випускники ЗНУ продовжують прославляти свій рідний навчальний заклад. А ми, у відповідь, пам'ятаємо їх і пишаємося кожним нашим університантом. Тому сьогодні газета "Запорізький університет" запрошує вас познайомитися з одним із видатних випускників ЗНУ, заступником міського голови міста Запоріжжя Олександром КУЗЬМІНИМ.

- Запорізький національний університет для Вас - це...- Це, передусім, дорога в життя. П'ять незабутніх років. Разом зі мною тоді ще Запорізький педагогічний інститут закінчували моя сестра і моя дружина. Тому для нас - це одна з сімейних святинь.

- Що найголовніше в житті дав Вам університет?

- Я завжди говорив, що ЗНУ - один із кращих навчальних закладів Запоріжжя. Тому що знання, які дають у нашому університеті, - можна здобути не в кожному ВНЗ України. У нас працювали такі чудові викладачі як, наприклад, Валентина Павлівна Біломорець. На той час вона була деканом філологічного факультету. Всі ставилися до неї з величезною повагою! Дуже любили її лекції. Завжди старанно готувалися до семінарів. Зі стін рідного університету я виніс багаж знань, який допоміг мені досягти певних висот у житті.

- Студенти Вашого покоління і сучасні. У чому вони схожі, а чим відрізняються?- Нам більше доводилось перейматися через навчання. Адже сьогодні є набагато більше можливостей отримати необхідні знання, в той час, як ми мали всього одну бібліотеку. Зараз у розпорядженні студента - і новітня наукова література, і комп'ютери, й Інтернет. Освіта стала набагато доступнішою.

- А пари прогулювали коли-небудь?- Ну, звісно ж, прогулювали, особливо, коли стипендію отримували!

- Які спогади зі студентських років для Вас найяскравіші?- Це - педагогічна практика! Після третього курсу… Алушта… Піонерський табір санаторного типу імені братів Стоянових… Море! Діти! А від спілкування з дітьми я завжди отримував масу задоволення. Адже в подальшому працював у школі упродовж чотирьох років, доки не перейшов до відділу освіти.

- Скажіть тоді, якими якостями, перш за все, повинен володіти педагог?- Перш за все, це любов до дітей! По-друге, потрібно обов'язково володіти певними знаннями: адже з тобою має бути цікаво! Якщо ти не любитимеш дітей - не отримуватимеш задоволення кожного разу, коли заходиш до класу, - а в такому разі тобі там нема чого робити. У свою працю потрібно вкладати душу!

- Що для Вас означає поняття "успіх" і чи вважаєте Ви себе успішною людиною?- "Успіх" - це таке неоднозначне поняття… Бувають люди, які змогли самовиразитися, досягти певного життєвого рівня - таких я і вважаю "успішними". Щодо мене, то я пройшов певну школу життя: спочатку був робочим на заводі "Іскра", далі школа, відділ освіти, виконком, облдержадміністрація, секретар міськради і, нарешті, заступник міського голови. Я вважаю, що все в моєму житті склалося досить успішно. Та й в родині, Слава Господу, все добре. У мене є кохана дружина. Донька зараз закінчує юридичний факультет. Цього року буде захищатися. Вже навіть дідусем устиг стати - онучці десять місяців…

- Ви - суворий батько?

- Ні. Ніколи не був суворим. Ні у стосунках зі своєю дитиною, ні з тими дітьми, з якими працював. Була своя методика. Тим учням, які до занять не готувалися, ставив одиниці. Знаєте, чому не двійки? Тому, що одиницю легко виправити на позитивну оцінку, а з двійкою повно мороки (сміється)! Так вони приходили до мене через кілька днів - старанно готуючись до заняття. Був у мене один учень - Сергійко. “Круглим двієчником” вважався. А завдяки такому "заохочувальному" методу під кінець навчання отримував самі четвірки.

- Як Ви ставитися до критики?

- Досить зважено. Якщо критика об'єктивна - намагаюся виправити недоліки у своїй роботі.

- Яких якостей від Вас вимагає теперішня посада?

- Перш за все - професіоналізму. Для того, щоб працювати на цій посаді, не можна бути дилетантом - потрібно, як мінімум, років десять "поваритися" в органах місцевого самоврядування. Тому професійна підготовка має бути на вищому рівні.

- Наприкінці нашої розмови прошу сказати кілька слів для студентів, викладачів та співробітників Запорізького національного університету.

- Мій рідний університете! В минулому - наш дорогий педінституте! Я сподіваюся, що з кожним роком цей навчальний заклад тільки процвітатиме. Знову і знову доводитиме, що це - найкращий університет не тільки Запоріжжя, а й України! Щастя Вам! Цінуйте і любіть свою альма-матер!

Юлія ЧЕРНЕТА