Студентська ініціатива

СВІТ ОЧИМА ВОЛОНТЕРА

За ініціативою факультету соціальної педагогіки і психології вже понад три роки у ЗНУ працює навчальна лабораторія лікувальної педагогіки. Робота з особливими дітьми - це одне з основних її завдань. Напередодні Дня захисту дітей у лабораторії вирішили підбити певні підсумки своєї діяльності і на сторінках нашої газети. Але не у формі статистичних звітів, а через враження студентів-волонтерів, для яких лабораторна практика сприймалася не лише як черговий етап навчання в університеті, але й як незабутній досвід, як те, що назавжди залишиться в серці й даруватиме бажання рости професійно.

...Студенти-волонтери спостерігають за роботою спеціалістів, а потім, за підтримки фахівців, майже самостійно проводять заняття. Це традиційна форма роботи. Про те, які емоції вона викликає у студентів, - читайте у нашому матеріалі, сповненому враженнями третьокурсниці спеціальності “Соціальна педагогіка” Світлани ОЛЕФІР. На думку дівчини, не лише спеціалісти, але й пересічні громадяни можуть допомогти у вихованні дитини, яка потребує особливого догляду. Бо ж інтеграція таких малят у суспільство - одна з найактуальніших проблем сьогодення.

…Швидко спливає час. Ми поспішаємо, йдемо кудись, занурившись у свої проблеми, відгородившись ними від усього світу. Поспішаємо - і не помічаємо таких людей, відводимо погляд, зустрівшись із очима, повними невимовного смутку та болю, - очима людей з особливими потребами. Життя обділило їх здоров'ям, - а ми, люди, щодня, щохвилини обділяємо їх увагою, добротою, спілкуванням, можливістю існувати поряд із нами на рівних, разом із нами радіти життю... Ми відгороджуємося від них стіною байдужості, а іноді - презирства та зухвалого знущання. На жаль, людство лише починає усвідомлювати, що вже час жити за законами взаєморозуміння, взаємоповаги та терпимості. А ще - не обійтися нам без добра і гуманності.

...Незнищенною духовною потребою будь-якої людини є спілкування з оточуючими, прагнення робити їм добро, приносити користь. Саме у цьому людина знаходить радість, і з цим пов'язана повнота її життя. Але в одних, через різні життєві обставини, така потреба майже не розвинена, а в інших - є домінуючою рисою їхньої вдачі. Саме до останніх належать ті, хто вирішив стати волонтерами: вони не заради матеріальних заохочень, а за покликом свого серця допомагають тим, від кого відвернулося суспільство, дарують їм своє тепло, запалюють в людських душах вогники радості.

Народжується маля… Його життя починається світанком душі - дитинством. Назавжди воно має залишитися у пам'яті, як щось найпотаємніше і найсвітліше. Здавалося б, життя прекрасне.., та чи для всіх дітей воно є та-ким? Адже є малюки, дитинство яких ускладнене і патологіями, і, найбільше, - людською байдужістю, власною самотністю, приниженням, ізольованістю від суспільства.

Спілкування із дитиною з особливими потребами передбачає пошук різноманітних способів заохочення її до співпраці. Необхідно створити доброзичливу атмосферу, щоб вона відчувала вашу прихильність. Така дитина - ніжний пагін, слабенька гілочка, яка вимагає особливої турботи, ніжності й обережності у ставленні до себе. Вона дуже чутлива до емоцій, відкрита до добра та позитиву.

Нерідко доводиться чути: діти з особливими потребами можуть викликати в оточуючих лише жалість та роздратування. Проте, у того, хто дійсно переймається роботою з такими людьми, розвивається толерантність, здатність прийняти дитину такою, якою вона є. Під час цієї роботи усвідомлюєш, що це - звичайна дитина, яка має такі ж почуття, такі ж права, як й інші; вона може бути добрішою, а в чомусь і більш здібною у порівнянні зі своїми однолітками. Усі діти, з якими працюють студенти факультету соціальної педагогіки у лабораторії, - унікальні. Кожен з малюків по-своєму цікавий і особливий. Дуже захоплює сам процес спілкування з ними, відкриття різних амплуа дитячої душі. Особливо важливим є момент, коли дитина починає довіряти тобі, розкривається, не боїться бути собою. Це - дуже складний процес, бо дитина весь час змінюється, вона кожного дня інша. І багато в чому від соціальних педагогів-волонтерів, їхньої мудрості та майстерності залежить, якою вона буде особистістю, наскільки комфортно дитина почуватиметься у соціумі, як вона зможе реалізувати свій творчий потенціал.

І навіть там, де безсила медицина, дуже важливим є лікування добром, теплом душі та небайдужістю. Ми не маємо права забувати про тих, кому вкрай необхідна наша допомога. І навіть якщо ви - не професіонал, не полінуйтеся зайвий раз приділити дитині хвилинку своєї уваги, якої вона так потребує.

Наталія ШЕВЧЕНКО