Як абітурієнт абітурієнтові

ПОПЕРЕДУ - СТУДЕНТСЬКІ РОКИ, АБО Я ГОТУЮСЯ ДО ВСТУПУ В ALMA MATER

День. Спека. На ґанку чотириповерхової будівлі другого корпусу схвильовані дівчата

і хлопці. Хтось із них нагадує наполоханого звіра, а дехто навпаки - сповнений оптимізму, заспокоює перших: "Та чого ти? Ще одна пара на підготовчих курсах - і поїдемо”. Ні. Це поки що не студенти. Це ті, хто тільки планує отримати вищу освіту. Про їхні сподівання, прагнення і особисті судження з приводу свого майбутнього студентства читайте тут.

Певно, усіх абітурієнтів об'єднує спільна мета: у найближчому майбутньому вступити до улюбленого університету і відчути на власному досвіді усі переваги легендарного і казкового поняття - "студентське життя". Панівна більшість із них - це цьогорічні випускники шкіл, гімназій тощо. Цікаво, через які причини вони вирішили отримати вищу освіту? Здебільшого, абітурієнти відповідають на це запитання клішовано, немов заздалегідь завченою фразою: "Тому що вища освіта потрібна. Без неї зараз складно влаштуватися на нормальну роботу". Одна дівчина, відмовившись назвати своє ім'я, доповнює вказаний вище штамп більш виваженими і ґрунтовними судженнями: "Я прийшла до Запорізького національного для того, щоб вступити на факультет менеджменту. На сьогодні це одна з найпрестижніших професій. Думаю, що в умовах європростору та, зокрема, потужного ринкового сегменту в ньому, попит на спеціалістів з менеджменту стабільно зростатиме". Ті, хто хоче потрапити на факультет журналістики, мрійливо відповідають: "Це ж так цікаво! Журналісту відкрита дорога всюди: в політику, економіку, мистецтво, шоу-бізнес. Можна познайомитися з багатьма відомими особистостями, та й самому стати відомим. От як Маша Єфросиніна, чи DJ Паша, або Андрій Малахов". А хтось, зовсім не червоніючи, говорить і таке: "А я навіть ще не визначився, чи потрібна мені вища освіта. Просто раніше на роботу можна було легко влаштуватися і без неї. А тепер кажуть, що на багатьох підприємствах керівництво вимагає від своїх підлеглих диплом про вищу освіту. Тому й вступаю до університету. Ще й батьки щодня дістають: "Йди до університету, йди до університету...".

У свою чергу цікаво було дізнатися, наскільки абітурієнти впевнені у своїх силах і чи роблять щось для здійснення своєї мрії. Переважна їхня більшість - це слухачі системи довузівської підготовки. Є й ті, хто вдома з мамою писали диктанти. Інші намагалися опанувати літературу, пов'язану з обраним фахом... А дехто пробайдикував із думкою: "Я впевнений у своїх силах. Що я диктант чи твір нормально написати не зможу?". Проте, опитавши майбутніх студентів та поспостерігавши за ними, можна впевнено зазначити, що панівна більшість абітурієнтів (принаймні у ЗНУ) до вступної кампанії готується, як то кажуть, "на повну". Залишається побажати їм успіхів у складанні іспитів, реалізації власних завдань та батьківських сподівань, а ще - найменшої кількості хвилювань. Уже тому, що ви обрали Запорізький національний університет, ви - найкращі!

Олесь БАРЛІГ