ПАМ’ЯТЬ

НЕЗАБУТНІЙ

Невпинний час все більше віддаляє нас від цієї чудової, духовно багатої, красивої людини. П'ять років, як пішов у останню путь Федір Борщевський, наш улюблений Вчитель.

Та час безсилий. Бо ми майже щодня згадуємо його чудові лекції. З ними до нас приходили герої легенд "Повісті временних літ" та "Слова о полку Ігоревім", сказання середньовіччя, сатири Кантемира, оди Ломоносова та Державіна. З Федором Митрофановичем до нас поверталися геніальні Пушкін та Гоголь...

Дитя наших українських степів, сам родом із села Чубарівки, Федір Борщевський щиро любив свою землю, свою мову. Як загоралися його очі, коли він цитував "Княгиню Щербатову" Михайла Лермонтова:

...Как ночи Украины

В сиянии звезд незакатных,

Исполнены тайной

Слова ее уст ароматных.

Яким глибоким змістом сповнені його чудові розповіді!

Поранений у боях Великої Вітчизняної, Федір Митрофанович, бувало, згадував буремні роки. Називав їх незабутніми. Отак і його життя-подвиг є прикладом для нас, нащадків.

Вибачте за тавтологію, але вже учні його учнів вчать нове покоління, молодь XXI століття, у яке він зробив лише крок. Дещицю його, Борщевського, серця, його тепла, знань вони передають далі невпинною естафетою віків.

Сьогодні, в дні п'ятиріччя пам'яті Федора Митрофановича, ми вклоняємося його могилі, обнімаємо його дружину Зою Іванівну та сина Олександра Федоровича.

Сьогодні ми знову бачимо Вчителя, ба-чимо посмішку примружених очей, чуємо його мудрі слова...

Юрій БОТНЕР, від імені всіх, хто вчився у нього, знав ФМБ