ВАСИЛЬ ТИМОШИК:
"ФІНАНСОВА СТАБІЛЬНІСТЬ УНІВЕРСИТЕТУ В НАШИХ РУКАХ"

Як би не переконували ми один одного, що щастя далеко не в грошах, але життя диктує свої правила. І не тільки воно, але й умови ринкових відносин. Фінансовий стан, як окремої людини, так і організації чи установи, свідчить про її добробут, процвітання та перспективи у тій чи іншій сфері. Про те, наскільки стабільною є ситуація у фінансовій галузі нашого університету, ми вирішили поговорити з головним бухгалтером ЗНУ Василем Тимошиком.

Фінансовий стан теж треба оздоровлювати

- Василю Федоровичу, сьогодні фінансовий стан університету є стабільним. Здавалося б, це є нормальним явищем для державного ВНЗ. Але відомо, що, якби ми близько року тому не вдалися до деяких нагальних заходів, спрямованих на оздоровлення фінансового стану університету, то зараз мали б боргів, як мінімум, на три мільйони, не змогли б виплачувати колективу заробітну плату. Що ж це були за заходи і на що вони спрямовувалися?- Відразу зауважу, що заходи, про які Ви говорите, були вжиті своєчасно і в повному обсязі. І їхні результати відчуває на сьогодні кожен із нас. Це підтверджує наступна статистика: зараз на рахунку університету близько 4 мільйонів 900 тисяч. А це на 2 мільйони 250 тисяч більше, ніж минулого року. Як на мене, це один із основних наслідків вжитих заходів. Про що ж конкретно йдеться? По-перше, минулого року відмінили усі пільги, адже вони не були передбачені діючим законодавством, і встановлення їх носило характер волюнтаристських рішень, які приймалися, щоб залучити якнайбільший контингент студентів. У цілому, розмір пільг складав 1 мільйон 100 тисяч гривень. Другий приклад. Наш університет утримував газету "Наш город". Її якість була недостатньою, а щороку університет ніс від неї збитків на 440 тисяч гривень. По-третє, своєчасно керівництвом університету було прийнято рішення передати приміщення та обладнання студентської їдальні (офіційно – комбінату студентського харчування) в оренду товариству з обмеженою відповідальністю. Тож на сьогодні їдальня не тільки припинила завдавати збитки університету, але й приносить доходи. Були вжиті й інші заходи. Зокрема, вони стосувалися діяльності спортивного клубу, в якому зараз чимало спортивних гуртків. Доходи від клубу сягають 200 тисяч гривень. Частина цих коштів йде на зміцнення матеріально-технічної бази університету. Також ми порушили питання про оренду наших приміщень. За неї, скажімо, від "Приватбанку" тепер отримуємо 240 тисяч на рік. Структурні підрозділи університету теж стали брати участь у формуванні бюджету університету: за рік вони приносять 260 тисяч гривень, тоді як раніше такі кошти взагалі не надходили.

Усього таким чином до бюджету ВНЗ було залучено майже три мільйони гривень. А якби цього не зробили, нічим би було навіть зарплату платити, не кажучи вже про розвиток університету.

Наші здобутки у грошовому вимірі могли б бути вагомішими, але зростання тарифів на енергоносії вимагає великих видатків.

Про енергоносії – мовою цифр

- У чому саме проявляються складнощі ситуації з енергоносіями?

- Відповідатиму мовою цифр. Лише на опалення ми щомісяця перераховуємо 300 тисяч гривень, за світло – 80 тисяч. Ще минулого року показники за опалення були втричі (!) меншими, а тарифи на світло зросли на 25%. І це ще не кінець цінового зростання.

Дуже хотілося б звернути увагу читачів на той факт, що енергозберігаючі технології – справа нас самих. Елементарна економія електроенергії повинна стати правилом для кожного з нас. Це мають зрозуміти як співробітники, так і студенти. Чим більше коштів ми зекономимо, тим більше піде на розвиток університету. (До речі, на одному із засідань ректорату його членами було прийнято рішення, згідно з яким зекономлені на енергоносіях кошти виплачуватимуться як премії викладачам та студентам. (Примітка редакції).

Зарплата чи просте відтворення?

- Сьогодні середня зарплата в університеті найвища серед усіх державних закладів освіти регіону, чи не так?

- Цю тему хотілося б розкрити дещо в іншій площині. Почну з того, що продемонструю Вам ось такий динамічний ряд: у 2001 році загальний обсяг видатків університету складав 15 мільйонів 280 тисяч, зараз - 20 мільйонів 776 тисяч. Тож прослідковуємо їхнє зростання у 1,36 разів. А тепер проаналізуємо фонд оплати праці: 2001 рік - 6 мільйонів 215 тисяч, зараз - 16 мільйонів 988 тисяч. Зростання у 2,7 разів. Суттєва різниця, чи не так? Якщо 2001-го року питома вага фонду оплати праці у видатках становила 40,67%, то на сьогодні - 81,7%. Ті 18%, що залишаються університетові, йдуть на оплату за енергоносії та інші поточні витрати, і лише дуже малий відсоток – на розвиток матеріально-технічної бази.

Треба зрозуміти, якщо ми споживатимемо все, що заробили, то не зможемо забезпечити (говорячи мовою політекономії) навіть простого відтворення, не кажучи вже про розширене, котре включає розвиток та зміцнення матеріально-технічної бази тощо.

Повернімося до вашого запитання. Дійсно, середньомісячна заробітна плата штатних працівників нашого університету складає 1279,45 гривень. Тоді як відповідний показник працівників освіти становить 893,84 гривні, а от, скажімо, працівників охорони здоров'я - 665,90 гривні.

ДОВІДКА. На сьогодні матеріальні і нематеріальні ресурси університету складають 75 мільйонів гривень. Лише за минулий рік вони збільшилися на чотири мільйони гривень. Ми збагатилися нерухомим майном: безкоштовно отримали в користування гуртожиток на вулиці Пархоменка, частину гуртожитку на вулиці Зої Космодем'янської. Також нам передано в оренду ПК "Дроб'язка" та школу № 44.

Наукові пріоритети

- Важливим напрямком роботи університету була і є науково-дослідна робота. На сьогодні збільшено її фінансування з 295 до 400 тисяч гривень. Щорічно на науку держава виділяє 400 тисяч гривень, а додатково з університетського бюджету йде ще близько мільйона. Крім того, ЗНУ, мабуть, єдиний ВНЗ у регіоні, який виплачує премії за захист дисертацій?

- Винагороди за захист кандидатських та докторських дисертацій у 2006 році складають майже 300 тисяч гривень. Цього року ми продовжили практику стимулювання тих, хто захистив дисертації. Для осіб, які це зробили до закінчення терміну навчання в аспірантурі, премія складає 6 тисяч гривень, а для тих, хто не навчався в аспірантурі або захистився не пізніше, ніж через рік після закінчення, - 5 тисяч гривень. Премія для тих, хто захистив докторську дисертацію, становить 15 тисяч гривень.

Крім того, у нас за рахунок платних надходжень утримуються наукові лабораторії, чого немає в жодному ВНЗ регіону. Можливо, є необхідність оптимізувати їхню кількість, та ми зараз працюємо над цим питанням, бо лише на заробітну плату працівникам цих лабораторій йде щороку 900 тисяч гривень.

Я вважаю, що ЗНУ має дуже широкі перспективи, які нам дають можливість впевнено дивитися у майбутнє. Адже це стабільний вищий навчальний заклад, який забезпечує освітні послуги на рівні українських стандартів.

Увага – на соціальну складову

- Хотілося б торкнутися такого питання, як соціальне забезпечення студентів та співробітників університету, наскільки воно враховується при формуванні фінансової політики?

- Відповідно до Закону "Про вищу освіту" при наданні відпусток професорсько-викладацькому складу та навчально-допоміжному персоналу надається допомога у розмірі посадового окладу. За минулий рік ми виплатили у сумі близько 180 тисяч гривень. Що стосується інших категорій, якщо хтось потрапив у тимчасове скрутне матеріальне становище, йому виплачується допомога у розмірі окладу. Лише цієї матеріальної допомоги минулого року ми виплатили на 270 тисяч гривень.

ЗНУ – єдиний ВНЗ у регіоні, який утримує дві бази відпочинку: спортивно-оздоровчий табір "Славутич" та біостанцію-профілакторій на Хортиці. Щороку ми вкладаємо в них 485 тисяч гривень, а маємо дохід лише 185 тисяч. І якби ми заклали у вартість путівок усі наші витрати, то ціни на них були б значно вищими.

Уперше за багато років ми виділили кошти на капітальні видатки – близько 350 тисяч гривень. Зараз ми вже працюємо над облаштуванням штучного футбольного поля і ці приклади можна наводити дуже довго.

А котрий із ВНЗ може на сьогодні похвалитися наявністю власної лабораторії теплових процедур? У ній сучасне обладнання і досить помірні ціни на оздоровлення та лікування. Важливий напрямок роботи – це поліпшення рівня медобслуговування у ЗНУ. Ми у цій сфері пішли на радикальні зміни, розпочали співпрацю з першою міською лікарнею, де не тільки обстежують, а й лікують наших співробітників. Ми закупили нове стоматологічне обладнання на 70 тисяч гривень, яке знаходитиметься у приміщенні санаторію-профілакторію ЗНУ. За помірну ціну кожен працівник нашого колективу матиме можливість лікувати і навіть протезувати зуби.

Кожен із студентів може отримати путівку до санаторію-профілакторію, де він не лише матиме змогу пройти курс оздоровлення, але й харчуватися. Щороку ми компенсуємо націнку на студентське харчування в сумі більше 160 тисяч гривень. Соціальна складова у Запорізькому національному не менш важлива, ніж навчальна.

Рівняння - на гранти

- Останнім часом ми чуємо чимало закликів до участі кожного із нас у покращення фінансового стану університету. Йдеться про гранти, конкурси, міжнародні освітні програми та проекти. Чи це не один із шляхів до зміцнення нашої матеріально-технічної бази та й процвітання університет в цілому?

- Наша стабільність у наших руках. І не лише заходами адміністративного впливу треба шукати джерела збільшення фінансування, а й тими шляхами, котрі Ви перерахували. Важливу роль у цьому відіграють зв'язки із науковими колами Європи та світу. Наведу приклад. Цього року ми виграли два проекти з програми ТЕМРUS, згідно з якою нам перерахують 35 тисяч євро. Вже діє програма з функціонування у ЗНУ громадської приймальні "Юридична клініка": вигравши грант на неї, ми зробили там ремонт, придбали відповідне обладнання, техніку. За рахунок благодійного фонду “Марга та Курт Мелльгаард” наші співробітники можуть брати відрядження за кордон.

- А чи не варто було б знайти координатора цих проектів, який би давав поради: цьому факультету - ця пропозиція, а цьому відділу - інша?

- Якби ми знайшли такого менеджера, було б дуже добре. Технічно внести таку посаду - справа кількох днів, а от знайти кандидатуру…

- До речі, цього року студенти-першокурсники дуже схвально оцінили цінову політику при визначенні розміру оплати на навчання: вона суттєво знизилася у порівнянні із минулим роком. Результат бачимо відразу: понад три тисячі заяв поступило до приймальної комісії протягом вступної кампанії - таких показників університет не бачив вже років сім. Як така зміна цінової політики відобразилася на фінансовому стані університету?

- Дуже позитивно. За весь минулий рік ми отримали коштів за оплату контрактного навчання 18 мільйонів 900 тисяч. На сьогодні на рахунку вже маємо 19 мільйонів 100 тисяч. Але ж врахуйте, що плата за навчання ще приймається, є студенти, які вносять її помісячно, є ті, хто ще через поважну причини вноситиме її трохи згодом. Проте ми вже сьогодні можемо сміливо констатувати, що зміна цінової політики відобразилася на фінансовому стані університету лише позитивно.

- Я Вам вдячна за розмову, Василю Федоровичу, сподіваюся, спільними зусиллями ми досягнемо високих результатів.

- А я вдячний Вам за те, що порушили таку важливу тему на сторінках газети. Бо ж через фінансову призму прослідковується ситуація в цілому. І поки існують товарно-грошові відносини, так і буде. Чогось кращого, ніж ринкові умови, ще ніхто не придумав.

Василь Тимошик: "Знання - це таке ж надбання, як і капітал. Я хочу навести приклад, наскільки стрімко росте рівень знань сучасних студентів. Років 5-6 тому я був головою ДЕК на економічному факультеті. Тож згадую перших студентів, і порівнюю їх із сьогоднішніми. Якщо тоді мені іноді було соромно їх слухати, то тепер я вже не наважуюся бути головою ДЕК, і вже не ставлю запитання, а намагаюся промовчати: я тішуся з того, що студенти не просто знаються на темі, але й захищають свої роботи іноземними мовами, прекрасно володіють державною мовою, орієнтуються у проблематиці питання. Банки та інші комерційні структури вже з першого курсу "відстежують" собі кадри саме в нашому університеті, пропонують їм роботу та тримають місце. Чи це не показник якості освіти у ЗНУ?"

Марія Канцелярист