У ЄВРОПІ СТАЛО МОДНИМ ВИВЧАТИ КУЛЬТУРУ ПОСТРАДЯНСЬКИХ ДЕРЖАВ

Про це нам розповіли студенти з Кракова, що приїздили до Запоріжжя за програмою студентського обміну. Протягом десяти днів дев’ять польських студентів з Ягеллонського університету і Краківського політехнічного інституту знайомилися із сучасною українською культурою, оглядаючи визначні пам’ятки нашого міста і відвідуючи лекції у Запорізькому державному університеті. Польські гості поділилися враженнями і розповіли про своє студентське життя.

- Ви зараз живете у запорізьких сім’ях. Чим відрізняється українська сім’я від польської?

Марта Детина: У вас дівчата більш турботливі. Я живу в родині, де є брат і сестра. Хоча братові вже 19 років, сестра про нього постійно турбується, відноситься до нього, як до хлопчика.

Петр Байор: А дівчина, у якої ми живемо, дала нам телефонну картку і попросила подзвонити їй на роботу і повідомити, як ми доїхали, що з нами все в порядку.

- Опишіть свій звичайний студентський день.

Міхал Олександрович: Я завжди запізнююся. Прокидаюся, купую сніданок і їду до інституту. Дорога займає близько 45 хвилин – через постійні пробки. Заняття тривають у середньому 5-6 годин на день. Але графік ми підбираємо самостійно.

Петр: У мене, наприклад, одне заняття може бути ранком, з 8 до 9.30, а наступне – о шостій вечора.

Міхал: Після занять зустрічаємося з друзями. Можемо випити пива.

Гжегож Руссек: До речі, у нас заборонено на відстані 200 метрів від храмів, шкіл, інститутів продавати алкогольні напої.

Марта: І на вулицях їх пити не можна.

Міхал: Додому повертаюся близько 9-10 вечора. Години дві Інтернету, а близько півночі йду спати.

- Як ви відпочиваєте?

Гжегож: Молоді люди часто їздять за кордон. Я не маю на увазі дорогі подорожі, їздимо наприклад, до Єгипта. Інший спосіб відпочинку – гори. Це десь 130 кілометрів від міста, так що часто їздимо на природу з наметами.

Марта: Краків – визначний культурний центр. У нас багато гарних театрів, кінотеатрів. Постійно проводяться виставки. Побувати скрізь відразу не виходить. На жаль, доводиться вибирати.

Гжегож: У одній з газет, здається “Нью-Йорк Таймс”, була стаття, де Краків порівнювали з Парижем за кількістю кафе і місць для розваг. Їх більш 300 тільки в центрі міста, який можна обійти за 25 хвилин.

- Що модно в Кракові?

Марта: Я знаю, що вашим студенткам, що приїжджали у Краків за обміном, було цікаво, як одягнені наші дівчата. Вони тоді побачили, що ми не нафарбовані, вдягаємося у спортивному стилі. Перше правило для нас – щоб було зручно. На високих каблуках польські дівчата ходять дуже рідко. А якщо про моду говорити, то у нас спостерігається мода на східну культуру. Тобто на вашу культуру, східно-слов’янську. Російська й українська література стають більш популярними. Читають Андруховича, Пелевіна, Акуніна.

Гжегож: З великим ажіотажем у польське кіно входить фільм “Будинок дурнів” Кончаловського. З дворічним запізненням, звичайно, але і це вже добре, тому що за останні 15 років у нас взагалі не показували російського кіно.

- Чому в Польщі прокинувся такий інтерес до України? Чи не пов’язано це з останнім “Євробаченням”?

Майя Музик: Що стосується “Євробачення”, то Руслану знають майже всі (сміються).

Марта: Щодо зацікавленості Сходом у мене своя думка. У поляків є така тенденція: уникати традиційності. Останнім часом усі вчили англійську, німецьку. А в нас така манера, щоб зробити щось незвичайне…

- Чим ви займаєтеся у “Східному гуртку”?

Гжегож: Ми збираємося дуже нерегулярно, але постійно листуємося по електронній пошті. А крім того, зустрічаємося у неформальній обстановці. Буває, збираємося у когось на кухні. Ті, хто побував за рубежем, розповідають про свої поїздки.

Марта: Наші зв’язки, з офіційних переходять у дружні. Спочатку відбуваються студентські обміни, а потім ми просто їздимо один до одного у гості на канікули.

- А свою професійну діяльність ви теж пов’язуєте зі слов’янськими країнами?

Майя: Я хотіла б працювати в якійсь фірмі, що співпрацює з російськими і білоруськими фірмами.

Міхал: Я б щось тут побудував. Щось величне. Хотів би вашу греблю реставрувати. А то вона видає такі небезпечні і дивні звуки, а я знаю, як усе це виправити. Саме з цією метою я стільки років учився.

Гжегож: Я себе дуже добре почуваю саме тут. Маю на увазі пострадянський простір, хоча мені ще дуже мало довелось побачити. Щодо роботи, цілком можливо, якщо Бог дасть. Принаймні, хочу спробувати кілька років тут прожити.

- Що вам запам’яталося у Запоріжжі?

Марта: Ми їздили на екскурсію вечірнім містом. Красиво, коли проспект освітлений.

Майя: Я вперше побачила процес виробництва автомобілів.

Петр: У вас потрібно бути дуже уважним на дорогах, тому що машини часто проїжджають на червоне світло.

- Чи змінилося ваше уявлення про Запоріжжя після приїзду сюди?

Міхал: Ні. Пиво мені обіцяли – і воно є. Говорили, що тут дівчата красиві – це правда.

Марта: Наші хлопці постійно говорять про ваших дівчат…

Міхал: Спочатку мені дуже не подобалися великі відстані у вашому місті. Дуже довго добиратися. Але тепер я помітив переваги ваших величезних відстаней. Можна багато побачити – вулиці, пейзажі. І, звичайно, багато красивих дівчат.

Розмовляла Олександра САЛТАН, 5-й курс, факультет журналістики

Своїми спостереженнями та враженнями про візит польських студентів поділилися і наші дівчата з філфаку, у сім’ях яких жили гості.

Ганна Пивоварова, ІV курс:

- Мені пощастило: перехопила гарненького поляка!..

У мене вдома гостя частували традиційними стравами українців: варениками зі сметаною, холодцем, пельменями. Найбільше моєму гостеві (а його звуть Гжегош Олек) смакував борщ з пампушками.

Дні були розписані по хвилинах: прогулянки, лекції, різноманітні зустрічі, конференції, екскурсії. Найцікавішим (та й найвеселішим, зрозуміло) виявилося знайомство з пивобезалкогольним комбінатом “Славутич”, особливо дегустація різних, тобто усіх можливих, сортів запорізького пива. Увагу польських студентів привернули будівлі та споруди, що були збудовані за радянських часів (це було цікавим для студентів-інженерів особливо), а також найдовша вулиця Європи – проспект імені Леніна.

Один вечір я і мій підопічний Гжегош провели вдома у товаристві гостей моєї мами, яка відзначала день народження. Це було трохи незвичним для польського парубка, бо у Польщі це свято є родинним, тихим, а тут – море друзів, приятелів, знайомих, що зібралися за святковим столом з тостами та побажаннями. А весілля моєї подруги, на якому ми побували, взагалі вразило Гжегоша своїми звичаями і традиціями.

Євгенія Попель, ІІІ курс:

- Загальновідомо , що польська нація відзначається своєю гостинністю та лояльністю (перевірено за допомогою тієї ж програми обміну студентами ЗДУ). Але і родини українських студентів, як говориться, були на висоті.

Та й крім української хлібосольності, студентам із Польщі було чому приємно здивуватися. Адже їхали вони, як нам розказували, у дикий бідний край, без натяків на європейські умови життя, а потрапили до індустріального та культурно розвиненого Запоріжжя, яке більше Кракова в 1,5 рази! Навіть ми, відповідальні за здійснення культурно-мовної практики студентів Ягеллонського університету, мешканці Запоріжжя від народження, й уявити не могли, що не встигнемо показати та розказати гостям про все, чим багатий наш козацький край.