АРКАДІЙ ПРИВАРНИКОВ: “ГОЛОВНЕ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ – ПРИНОСИТИ КОРИСТЬ ОТОЧУЮЧИМ”

Днями доктор фізико-математичних наук, професор, завідувач кафедри алгебри та геометрії математичного факультету Аркадій Приварников відзначив свій ювілей. Він добре відомий багатьом як науковець, на рахунку котрого близько 140 наукових праць, як керівник понад двох десятків молодих учених, викладач, чиї лекції завжди захоплюють студентів. Але зараз хотілося б розповісти про нього речі маловідомі. Отже, слово самому шановному ювілярові.

Як усе починалося

– До дев’ятого класу я навчався не дуже добре, десь між “трійкою” і “четвіркою”. Але тут до рук мені випадково потрапила книга А.К.Львова “Організація розумової діяльності”, у якій йшлося про те, як, докладаючи мінімум зусиль, навчатися лише на “відмінно” й успішно займатися науковою діяльністю. Мене зацікавили наведені у ній поради. Справа в тому, що я навчався у чоловічій школі, де здобути авторитет серед однокласників можна було маючи або велику силу, або світлу голову. Мені здалося, що, завдяки правильній організації праці, другого досягти легше. У результаті я поступово пересклав усі предмети, що входили до атестата, і закінчив школу зі срібною медаллю. Я планував вчитися на біолога або хіміка, але батько, сам за професією математик, переконав, що слід здобути математичну освіту. Запевняв, що потім легше опанувати інший фах. Я подав заяву на “Математику”, але на той час у нашому університеті відкривалася нова спеціальність “Механіка”. І мої документи, разом із іншими, переклали у папку цього фаху.

Студентські роки: навчання...

– Мені захотілося провести експеримент: чи може людина, яка не має теплих почуттів ні до математики, ні до фізики, провчитися в університеті п’ять років, не отримавши жодної “четвірки” на екзаменах. Користуючись порадами автора тої книги, писав конспекти з математики двічі: детально записував на занятті за викладачем, а, прийшовши додому, переписував лекцію ще раз, звіряючись за підручниками. Це – найкращий спосіб запам’ятати будь-який матеріал. Ще одна порада: якщо вам не подобається якась тема, значить ви в ній не розібралися. І ще, я завжди приходив на екзамен одним із перших, але відповідав останнім: “консультував” одногрупників і в той же час розпитував усіх, хто виходив, про додаткові питання, які ставив викладач. Вони ж бо повторювалися. У нас була сильна група: на четвертому курсі 18 відмінників із 35 студентів, і між ними весь час точилася конкуренція. Я таки закінчив університет без жодної “четвірки” і виявився першим серед кращих.

... і дозвілля...

– Я був профоргом нашої групи. Мені здавалося, що один із способів встановити дружні стосунки між хлопцями і дівчатами – це вдатися до правил ввічливості. Роздобув книгу з етикету, і разом із другом протягом двох місяців тренувався, як “правильно” поводитися з оточуючими. Профорг повинен був організовувати різні заходи. Зокрема, масові походи в кіно, які мало кому подобалися. Тому запропонував одногрупникам замість цього піти до зоопарку, і всі із задоволенням підтримали ідею. А ще ми на четвертому курсі влаштували заплив через Дніпро, присвячений Восьмому березню. Щоправда, дівчатам про це не сказали, бо вони б не дозволили нам зробити подібного: на термометрі того дня було лише +2 С, а температура води + 4 С.

...і спорт

– Я завжди планував свій час на тиждень уперед і потім намагався будь-що дотримуватися графіку. Тому і мав вільний час. Вирішив подбати про свій фізичний розвиток і почав навчатися танцям. Потім - займатися балетом. Це дуже гарний спосіб підтримати спортивну форму і, до того ж, привчає до відповідальності, адже для вдалого виконання складних па балерина повинна цілком довіряти своєму партнерові. Після вступу до аспірантури змушений був залишити балет. Зібрав хлопців, і ми почали займатися спортивною гімнастикою. Працюючи на кафедрі, я запропонував усім скластися і купити двопудову гирю. Оскільки я здав найбільше грошей, мені довірили почесну місію: пронести її з магазину до нашого корпусу. Я подолав кілометр без перепочинку, але, скажу відверто, ніколи так не стомлювався. Тоді я ввів таку практику складання іспитів: якщо студент тричі не міг скласти мені іспит, то, щоб отримати “задовільно”, йому слід було п’ять разів підняти гирю однією рукою. Дехто, відчуваючи, що звичайним способом він іспит не складе, починав тренуватися завчасно.

Наукова та викладацька діяльність

– Але головне у житті людини те, що корисного вона зробила для оточуючих. Свого часу я брав участь у розрахунку та випробуванні міцності нової 120-тонної залізничної цистерни, за що й був відзначений подякою та премією Міністерства вищої і середньо-спеціальної освіти СРСР. Створений під моїм керівництвом пакет програм розрахунку автомобільних доріг на міцність і жорсткість дозволяв економити на прокладанні кожного кілометра до 20000 рублів, він і зараз використовується науково-дослідними проектними та навчальними дорожніми інститутами України та країн СНД. Також завдяки комплекту програм оптимального розкрою матеріалів на однотипні заготовки, що застосовувалися на заводі “Комунар”, можна було заощадити 10-15% листового прокату, з якого виготовляли “Запорожці”. Спробували втілити цю ж ідею на Вільнянському заводі, де виготовлялися мельхіорові ложки, і теж отримали значну економію матеріалу. Я з 1989 року очолюю кафедру алгебри та геометрії. Так вийшло, що мені, механіку за фахом, довелося перекваліфіковуватися і опановувати багато нових спеціальностей. Я кабінетний вчений, а не адміністратор, тому виконання керівних обов’язків не викликає у мене задоволення. Але слід зазначити, що на кафедрі дуже гарний колектив, тут панує дружня і творча атмосфера, що дозволяє нам успішно працювати, зокрема, у наукових напрямках, пов’язаних із пружністю багатошарових основ.

Під час лекції з “точних” дисциплін увага студентів починає “розпорошуватися” і варто зробити невеличку перерву, пожартувати, щоб допомогти їм зосередитися. З цього приводу хотілося б згадати про мій посібник “Лекторська майстерність викладача”. Там, крім порад, як варто читати лекції, проводити практичні заняття і тестування, приймати іспити, йдеться, зокрема, про ті анекдоти, які слід розповідати аудиторії при викладанні того чи іншого розділу математики. Також студентам подобаються незвичні висловлювання викладача, зокрема, латинські крилаті вислови. У них закарбувалася мудрість віків, тому студенти часто просять, щоб я давав їм до кожної теми латинські епіграфи. Взагалі, кожен курс слід вести нестандартно і, звичайно, багато працювати – лише за цієї умови ви зможете досягти помітних успіхів в обраній вами галузі.

Життєве кредо

- Нещодавно мені до рук потрапила книга “Азбука інтелекту”, де йдеться про те, як завдяки певним вправам змусити мозок працювати на 90%, адже відомо, що ми у повсякденному житті використовуємо лише 5-7% своїх можливостей. Спробую опанувати цей посібник, адже навколо стільки цікавого і так багато ще треба встигнути зробити.

ДОВІДКА.

Аркадій Приварников.

Народився у родині вчителів, у Дніпропетровську. Там же і отримав вищу освіту. Наукові пріоритети: теоретична механіка, теорія коливань, опір матеріалів, інтегральні рівняння, алгебра, аналітична геометрія. Голова спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій при ЗНУ, член спеціалізованої вченої ради із захисту докторських дисертацій при Дніпропетровському національному університеті. Член національного комітету з теоретичної і прикладної механіки.

Говорять колеги

Професор, директор Запорізького інституту ім.П.Сагайдачного МАУП, ректор ЗНУ у 1984-2003 роках В’ячеслав Толок:

- Аркадія Костянтиновича я знаю досить давно. Пам’ятаю його ще з часів роботи у Дніпропетровському університеті, коли він – молодий, але вже відомий професор - приїздив на роботу на велосипеді. Слід зазначити, що він – незвичайна людина: навіть його дисертація носила дуже проблемний характер і започаткувала цілі дискусії. Так само неординарно він приймав іспит: якщо студент кілька разів поспіль не міг його скласти, професор пропонував йому п’ять разів підняти гирю. Він пояснював свій вчинок так: “Якщо хтось не може застосувати розумову силу, нехай застосовує фізичну”. Аркадій Костянтинович прийшов до нашого університету на моє запрошення і одразу ж взявся за достатньо складну, малорозвинену на той час наукову галузь – алгебру і геометрію. Цією кафедрою він успішно керує і зараз.

Доцент кафедри алгебри та геометрії математичного факультету Ігор Величко:

– Говорячи про Аркадія Костянтиновича, я згадую фільм “Москва сльозам не вірить”, де Гоша Баталін розповідає про римського імператора, який відмовився від влади, щоб присвятити себе улюбленій справі - садівництву. Приварников - єдиний серед усіх, кого я знаю, хто дійсно ладен відмовитися від керівної посади заради улюбленого заняття. Він людина дуже скромна і тактовна, як-то кажуть, “старий російський інтелігент”. Для нас - еталон чесності, порядності та доброти. Він – засновник наукової школи з теорії пружності багатошарових середовищ. В Україні існує два наукових центри, які займаються цією проблемою: Дніпропетровський виш та наш. Але, на мою думку, ми знаходимося на тому ж рівні, що й вони. А у своїх закордонних наукових публікаціях вони інколи подають як “ноу-хау” ті відомості, які відкрив Аркадій Приварников ще 10-15 років тому. На жаль, через природну скромність він не надто зацікавлений у презентації результатів своєї діяльності на міжнародному рівні, інакше б його ім’я пролунало на весь світ.

Доцент кафедри алгебри та геометрії математичного факультету Поліна Стєганцева:

– Стиль керівництва Аркадія Костянтиновича - демократичний, тому на кафедрі панує ділова і водночас напрочуд тепла атмосфера. Можна без перебільшення сказати, що ми – одна велика дружня родина. Це відчувається і під час свят, і під час наших загальних зборів. Формула успіху: “З радістю йдеш на роботу і з радістю повертаєшся з роботи”, – на мою думку, цілком підходить до світовідчуття більшості співробітників нашої кафедри. А ще у нас багато молодих науковців, аспірантів, просто студентів, які цікавляться наукою. Арка-дій Костянтинович завжди підтримує та заохочує до наукових занять талановиту молодь.

Студентка другого курсу математичного факультету Вікторія Новікова:

- Аркадій Костянтинович – без перебільшення, дивовижна людина. Він здатен із першої хвилини захопити оточуючих своїм оптимізмом та любов’ю до науки. Йому вдається зробити свій предмет улюбленим для студентів і, в першу чергу, зрозумілим. До того ж, він – надзвичайно добра людина і має дуже гарне почуття гумору.

Підготувала Таміла Тарасенко