«Я - СПРАВЖНІЙ СОЦІОЛОГ!»

Люди бувають різні. Добрі й погані. Розумні й не дуже. Працелюбні та ледарі... А бувають люди особливі! Дивишся на таку людину і розумієш, що їй можна вірити, на неї можна покластися. Така людина ніколи не зрадить. Ніколи за жодних обставин тебе не обдурить. Така людина завжди дотримує свого слова і кожну справу обов’язково доведе до кінця. Саме такий сьогоднішній герой рубрики «Інтерв’ю» - студент факультету соціології та управління ЗНУ Андрій Горбунко.

- Перш за все, читачам варто розповісти історію твого вступу до університету, адже, на мою думку, вона характеризує тебе як особистість.

- Ну, що тут довго розповідати. Випадок, дійсно, цікавий. Я намагався вступити до ЗНУ три роки поспіль! Ходив на підготовчі курси, старанно готувався, але, все ж таки, пролетів. Вирішив не падати духом, йти працювати, і зробити ще одну спробу через рік. Знайшовши роботу дизайнера у центрі пакувальних технологій, я вступив на заочне відділення університету «Україна». Але, навчаючись там, зрозумів, що така освіта мені не потрібна. І з лютого наступного року знов попрямував на підготовчі курси до ЗНУ. Знову слухав ті самі лекції. Спробував вступити ще раз. І на олімпіади ходив, і на співбесіди, та знову не пройшов. Мені тоді здавалося, що я дуже багато знаю. Що знаю більше, ніж інші абітурієнти. Але тепер розумію, що тих знань все одно не вистачало. А вже втретє мені пощастило, і я, нарешті, став студентом ЗНУ.

- А викладачі з тебе на перших заняттях не глузували, мовляв: «Ось цей хлопчик, якого ми вже три роки бачили, нарешті з нами»?

- Наші викладачі тим гарні, що ніколи нікого не виділяють. Не роздають студентам перші й другі місця. Вони ніколи не махнуть рукою на жодного з нас. Навіть на того, хто не розуміє, чи відстає, чи прогулює. Вони все одно навчатимуть. Усіх. Однаково. Якщо ти навчаєшся на факультеті соціології й управління, то ти не можеш не знати соціології. Наприклад, один мій одногрупник перший рік свого навчання майже повністю прогуляв. останній іспит склав на «відмінно». Викладачам вдалося його зацікавити. А якщо людині цікаво, вона буде працювати.

- А які були перші враження від університету? Важко було вчитися?

- Коли я ще навчався у школі, то для мене університет – це було щось велике! Щось дуже біле і світле! Я думав, що всі, хто тут навчаються – дуже розумні. А викладачі – то, взагалі, боги! А під час моїх «поневірянь» зі вступом зміг побачити, що тут звичайні люди. Щодо важкості навчання... Я просто одразу підняв собі планку доволі високо. Адже знав, що під час мого третього вступу, коли я посів перше місце на олімпіаді і мене все одно не хотіли зараховувати на бюджет, то за мене викладачі боролися. Вони відстояли мою кандидатуру. І я не міг їх розчаровувати поганим навчанням. У перше півріччя я відкрив для себе страшну річ: семінари! Їх було дуже багато і до всіх потрібно було готуватися. Мені здавалося, що це нереально. Тому весь перший курс я буквально прожив у бібліотеці імені Горького.

- А чому ти вступив саме на факультет соціології та управління?

- Взагалі-то, я збирався бути істориком. І підготовчі курси відвідував на історичному факультеті. Але, коли до нас прийшла Білякова Тетяна Федорівна й сказала, що наступного року відкривається новий факультет, на якому буде вивчатися соціологія, це мене дуже зацікавило. Змінити своє рішення щодо майбутнього факультету було дещо ризиковано. Єдине, що я тоді знав: це щось нове і цікаве, адже там можна буде займатися аналізом і творчістю. А ще, коли я прийшов на день відкритих дверей і побачив Володимира Павловича Беха (який того часу був деканом), остаточно впевнився у правильності свого вибору. Людина, яка хоч раз мала можливість спілкуватися з Бехом, автоматично буде любити наш факультет. Бо це особистість, яка своєю енергетикою буквально запалює всіх оточуючих. А ще, одним величезним плюсом нашого факультету є надзвичайні викладачі. Такі, як: Лепський, Ніколаєва, Манжура.

- А який епізод зі свого студентського життя ти вважаєш найбільш знаковим?

- У нас є викладач – Віталій Космина. У нього свій авторський курс «Історія цивілізацій». Надзвичайно цікавий предмет. І викладач просто приголомшливий. Так от, одного разу, коли я сидів у бібліотеці і опрацьовував матеріал для курсової, то за сусідньою партою побачив цього самого викладача. І тоді я вперше відчув себе справжнім науковцем. Адже я сидів із видатним вченим у тій самій бібліотеці, користувався тими самими книжками!

- Тобто ти вважаєш, що кожного студента вже можна вважати науковцем?

- Думаю, так. Кожен студент пише курсову роботу. Це - наукова праця, якщо він її пише сам. Якщо сам шукає матеріал, висуває якісь теорії і сам їх доводить.

- Як ти ставишся до вислову, що не можна всього знати?

- Я вважаю, що в університеті нам не дають знань. Студента навчають шукати знання. Якщо викладач дає тобі тему і до неї додає список літератури, - він тим самим вказує тобі на шлях до твоїх майбутніх знань. Не можна знати все про все. Але можна знайти те, чого не знаєш. І саме університет дає людині технологію правильного пошуку знань.

Досьє. Андрій Горбенко. Студент 3 курсу факультету соціології та управління. Спеціальність: політологія. Вік: 22 роки. Знак зодіаку: Водолій. Улюблений напій: крижана вода. Музичні смаки: Земфіра, «Pink Floyd». Улюблена книжка: Гемінгвей «Свято, яке завжди з тобою».

Андрій Горбенко – людина настільки багатогранна, що про нього не можна розповісти всього! Сьогодні ми відкрили його вам як старанного, дуже талановитого студента. Але ви ще не знаєте його як суспільно-громадського діяча, як дизайнера, як ініціатора відродження Науково-студентського товариства у ЗНУ. Саме тому на цьому наша розповідь про надзвичайну особистість не завершується. Читайте продовження цікавого матеріалу у наступному номері нашої газети.

Юлія ЧЕРНЕТА