Студентський портрет

ЯК ЖИТИ ЕМОЦІЯМИ – ЗНАЮТЬ ГРАВЦІ КВК

Гостя сьогоднішньої рубрики “Студентський портрет” - весела маленька усміхнена дівчинка з Пологівського району, член команди КВК “Жуковського, 66”, студентка першого курсу фізичного факультету, яка мріє про театр та акторську кар’єру. Вже після цієї характеристики, принаймні, її однокурсникам не важко буде сказати, що все це - про Аню Миронову.

- Аню, чому ти вибрала саме ЗНУ? Як дізналася про цей виш?

- Коли я навчалася у 11 класі, до нашої Чапаєвської загальноосвітньої школи Пологівського району завітала представник Запорізького національного університету. Вона розповіла про ВНЗ, його переваги. Мене це і зацікавило. Тож я вирішила спробувати вступити до ЗНУ. І мені пощастило.

- Важко було вступити?

- У принципі, дуже легко, але навчатися набагато важче.

- Чому ти обрала саме фізичний факультет?

- Справа в тому, що я – не далека від фізики людина. От і аргумент мого вибору. Хоча мріяла також вступити і на психологію або факультет журналістики.

- Ти віриш у студентські прикмети і славнозвісну “шару”?

- Ні! Взагалі не вірю! Я вважаю безглуздям усілякі перев’язування заліковок нитками та немиту голову перед іспитом. Усе це не для мене. Я довіряю лише собі та своїм знанням. Це - найнадійніший метод.

- Розкажи, як ти опинилася у команді КВК?

- Ще у школі я полюбляла різні конкурси, заходи дозвілля. А коли опинилася в університеті, відразу пішла до студради, і попрохала, щоб мене взяли до КВК. Так вийшло, що одна з команд, а саме команда КВК із мого факультету, шукала собі дівчину-гравця. Я пройшла “випробовування на придатність”, і мене взяли.

- Невже на все це вистачає часу?

- Ось якраз саме його буває дуже мало! Встигаю тільки поспати. Намагаюся, звичайно, поєднувати і КВК, і навчання, ще й особисте життя влаштувати...

- А декан як ставиться до такої активності, не порушує питання: навчання – перш за все?

- Олексій Юхимович [Осипов - прим. ред.] ставиться із розумінням до “все встигаючих” студентів, але вимогливо. Говорить, що КВК - це не головне в житті. До речі, за навчальними показниками наш факультет не пасе задніх.

- Після закінчення навчання не плануєш залишитися в університеті?

- Залишитися дуже хочеться, але все це поки що тільки бажання. Час покаже, як все буде. Чого не хочу, так це повертатися до себе додому і викладати у школі.

- Що для тебе є найважчим у студентському житті?

- Важко було розпочати його. Зрозуміти, що від тебе вимагають. Фізично було важко пристосуватися до насиченого графіку, морально - звикнути до нових людей, які тебе постійно оточують; до частих переїздів, до нових правил та законів.

- Але, незважаючи на все це, ти згодна з тим, що студентські роки - найкращі?

- Поки що згодна на всі 100%! Я по життю оптимістка і всі проблеми зустрічаю із посмішкою. У всьому поганому завжди бачу щось добре.

- Твої плани на найближчий час?

- КВК! Всі плани пов’язані саме з ним. У березні-квітні на нас чекає Вища Ліга в Дніпропетровську, а в Запоріжжі - Кубок Мера, міський чемпіонат КВК.

- А яка твоя найзаповітніша мрія?

- Мрію пов’язати життя з мистецтвом, тому що в глибині душі почуваю себе актрисою.

- Що ти б побажала всім студентам?

- Завжди прагнути своєї мети, незважаючи на існуючі перепони і негаразди. Ніколи не забувати, що все завжди буде добре. До речі, це моє життєве кредо!

Вікторія ВАСІНА