МАКСИМ ЛЕПСЬКИЙ:
“ФАКУЛЬТЕТ СОЦІОЛОГІЇ ТА УПРАВЛІННЯ – ПОТУЖНИЙ ЦЕНТР ІЗ ПІДГОТОВКИ ПОЛІТОЛОГІВ, АНАЛІТИКІВ ТА УПРАВЛІНЦІВ”

На думку багатьох науковців-соціологів, будь-яка держава могла б уникнути безлічі проблем, якщо б вчасно спрогнозувала їх. Саме соціальне прогнозування є одним із першочергових завдань для соціологів, управлінців. Фахівців цієї галузі вже пів-десятиріччя готують і в Запоріжжі. А саме, на факультеті соціології та управління Запорізького національного університету. Про те, як працюють над формуванням професійних кадрів - у нашому сьогоднішньому інтерв’ю з деканом факультету соціології та управління, завідувачем кафедри соціології, доктором філософських наук Максимом Лепським.

- Максиме Анатолійовичу, факультет соціології та управління, хоч і є одним із наймолодших у ЗНУ, але, разом із тим, він – чи не єдиний у регіоні центр фундаментальної класичної підготовки соціологів, політологів, соцуправлінців. Які перспективи факультету Ви як декан можете окреслити?

- Дійсно, рік тому ми відсвяткували п’ятиріччя факультету та 10-річчя спеціальності “Соціальна робота”. І зараз не зупиняємося на досягнутому. За останні півтора року в нас захистилося 18 осіб. І це враховуючи той факт, що попередні роки були не менш плідними. Приємно, що захищаються також і наші випускники: десять кандидатів наук – це в минулому наші студенти! Ми окреслюємо і перспективи роботи. Якщо говорити про наукову та викладацьку діяльність, уже цього року розширили спектр спеціалізацій на факультеті. Тож тепер на спеціальності “Соціологія” маємо наступні спеціалізації: “Соціологія управління”, “Соціологія політики”, “Соціологія реклами та масових комунікацій”; на “Політології” - “Політичний менеджмент і реклама”, “Політичне та державне управління”; на “Соціальній роботі” -“Управління персоналом”, “Управління соціальними процесами”. Готуємо політологів, управлінців та аналітиків. У цьому році з вересня плануємо відкриття магістратури з “Політології” та “Соціології”. Що стосується перспектив іншого характеру – вони пов’язані безпосередньо з соціологічним дослідженнями, аналітичними експертизами. Ми проводимо їх на замовлення Запорізької облдержадміністрації, міськради. Хочу згадати один із таких проектів, у центрі якого - дослідження міфологеми про так званий “розкол України”. Вже майже рік займаємося цією проблемою: студенти провели контент-аналіз “глянцевих” політичних журналів. Нашу ідею підтримали й колеги з Києва, Одеси, Донецька, Харкова, Дніпропетровська. Вважаємо, це дослідження вкрай необхідне Україні, адже присвячене політичному міфу про розкол нашої держави – і це основна гіпотеза роботи. Більшість громадян (ми робили пілотне дослідження) вважає, що розкол існує лише на рівні політичної еліти. Цікаво було б простежити думку українців півдня, півночі, сходу та заходу країни з цього приводу. Ще один цікавий проект – дослідження з питань регуляторної політики, яке проводили наші студенти на замовлення облдержадміністрації, за що отримали подяку від ЗОДА та дуже схвальні відгуки. До речі, наші студенти після проходження виробничих практик потрапляють у кадровий резерв облдержадміністрації, міськради. І ми пишаємося випускниками факультету, які очолюють деякі відділи та управління ЗОДА.

- Ви вже не раз дуже позитивно згадали про студентів факультету. На університетському рівні вони теж не пасуть задніх: перемогу в номінації “Студент року” і ноутбук у подарунок отримала Інна Ротарєва, кандидатом на посаду голови Наукового студентського товариства був Андрій Горбенко, до речі, член Вченої Ради університету. Активісти студентської ради, переможці багатьох спортивних змагань – це також студенти факультету соціології та управління. Які останні студентські досягнення Ви зараз можете згадати?

- Зізнаюся, що нам дуже хотілося створити саме такий – діючий потужний орган студентського самоврядування, - який зараз і функціонує на факультеті. Адже апріорі вважається, що соціолог, політик та управлінець повинні бути лідерами. Тож студенти подібний досвід можуть здобути на виробничих практиках, а також у студентському самоврядуванні. Мене приємно здивував один із останніх заходів, організований виключно силами студентів: йдеться про День факультету. Наші студенти щотижня самостійно, за власним бажанням, організовують круглі столи, на яких обговорюють різні актуальні питання виключно англійською мовою. Учасниками цих обговорень є студенти й інших вишів Запоріжжя. Автором ідеї була Катя Вельменко. На факультеті, насамперед зусиллями заступника з виховної роботи Анни Бойко, склалася досить потужна система студентського самоуправління. Працює сектор психологічного супроводу молодших курсів – старші товариші допомагають юним колегам адаптуватися. Досить активний спортивний сектор: на факультеті є прекрасні танцюристи, призери України – міжнародних змагань з боулінгу, парусного спорту, призери обласних змагань з рукопашного бою, наша баскетбольна команда дівчат – неодноразовий лідер відповідних ігор. Нещодавно ми брали участь у футбольних зустрічах із колективами ТРК “Алекс”, редакцією газети “Запорізька Січ” та іншими. Плідною є робота й інших секторів: соціологічних досліджень, медіа- та PR-секторів. Почав працювати і маркетинговий сектор: нещодавно його учасники провели для “Укрпошти” фахове дослідження.

- У чому ж секрет настільки успішної студентської складової життєдіяльності факультету?

- Він пов’язаний з двома аспектами: по-перше, це можливість і свобода самореалізації студентів, і, по-друге, – підтримка деканату, викладачів усіх студентських ініціатив. Зауважу, що ми даємо не завжди ліберальні, але дієві підказки. Система кураторів студентських секторів – це не різновид класного керівництва, а, швидше, консультативна ланка процесу. Ініціатива ж та відповідальність – за студентами.

- Міцний зв’язок і з випускниками факультету. У цьому питанні Вам є чим пишатися. Тож, хто вони – у минулому студенти соціології та управління?

- Щорічно ми випускаємо символічні збірки спогадів, у яких уже наші випускники описують навчання у стінах факультету. Це традиційна форма роботи. Зв’язки з випусками, дійсно, є міцними. Серед наших колишніх студентів – помічник міністра палива і енергетики, кандидат політичних наук Світлана Брехаря, директор Запорізького філіалу “Райфайзен-банку” Євген Цибулько, голова Антикорупційного комітету Еліна Кербятьєва, помічники народних депутатів, працівники телекомпаній, керівники приватних фірм, рекламних агентств (навіть у Москві). Власне, студенти вже на третьому-четвертому курсах, практично, працевлаштовані: серед їхніх місць роботи – комерційні, консалтингові, рекламні, навіть сільськогосподарські фірми.

- І тоді вони змушені поєднувати і навчання, і роботу?

- Ті, хто не чекають сприятливих обставин, а створюють їх самостійно, успішні в усьому. У нас дуже маленька дистанція між викладачем і студентом. Я не маю на увазі чіткі статусні позиції, а говорю про те, що у нас завжди відчинені двері деканату, кафедр. Якщо існує проблема, у цьому випадку я використовую досвід мого колеги – декана факультету соціології КПІ. Так от, він говорить: “Вчасно повідомили – вистачить і терапії, запізно – звернемося вже до хірургії”.

- Ви згадали свого київського колегу. А як щодо партнерських стосунків із іншими вишами?

- Ми тісно співпрацюємо із Київським національним педагогічним університетом імені М.Драгоманова, де зараз колишні наші викладачі, серед яких один із засновників факультету – професор Володимир Бех. Підтримуємо стосунки з факультетом соціології Харківського нацуніверситету імені В.Каразіна, до речі, його ректор Віль Бакіров – соціолог. Колеги з Одеського і Львівського національних університетів – наші добрі друзі. Варто згадати і Донецький національний університет, де зараз працює колишній викладач факультету – професор Роман Додонов. Постійною є співпраця з Інститутом соціології НАН України, Інститутом етнонаціональних і політичних досліджень НАН України. Хочу підкреслити, що за нашої ініціативи у Запоріжжі росте Центр соціологічної та політологічної думки. У Росії таких “фабрик думки” близько 10, у США – 150, а в Україні лише 2-3.

- Які ж наукові школи працюють на факультеті?

- На факультеті діє три наукові школи. Соціальними технологіями та прогнозуванням займаюся я з групою колег, школу політологічного менеджменту очолює доцент Тетяна Ніколаєва. А професор Віталій Воловик – засновник та керманич філософської школи Запоріжжя, відомої не лише в Україні, але й за її межами. Він підготував сімох докторів філософських наук і має величезні наукові здобутки.

- Хотілося б дізнатися, як на факультеті триває процес упровадження Болонських принципів у навчання?

- Ми, як законослухняні громадяни, впроваджуємо Болонську систему згідно усіх вимог. Але при цьому намагаємося максимально зберегти досягнення вітчизняної освіти. Адже Болонська система у тому вигляді, в якому вона є зараз, носить і деструктивний характер. Зараз я говорю, наприклад, про експерименти з назвами спеціальностей тощо. А от система самостійної роботи студентів – це позитив, на мою думку. Хоча варто зауважити, що на Заході її механізми геть інші. Люди, які готують нормативи цієї самостійної роботи: розробляють завдання, підбирають літературу, – за менші обсяги роботи отримують набагато більшу оплату. У нас, на жаль, Болонську систему часто перетворюють у приховану форму більшої експлуатації викладачів. Добре, що при впровадженні системи ми дотримуємося принципів послідовності, поступовості. Наприклад, модульно-рейтинговий контроль довів, що студент повинен навчатися протягом усього семестру, а не лише у період сесії.

- Останнім часом досить поширеною є тенденція до пошуку шляхів залучення додаткових коштів на розвиток університету. Яка Ваша думка з цього приводу?

- У цьому питанні не має бути напіврозподілу. Якщо держвиші знаходяться на забезпеченні держави, то це і має бути саме так. Інші джерела мають бути допоміжними. Наведу останній приклад: підвищення тарифів на електроенергію. У цьому випадку депутати міськради, облради повинні були боротися за науку. Для індустріальних гігантів тарифи зробили пільговими, а для ВНЗ залишили стандартними. Це не правильно: університет – це те ж саме виробництво, але інтелектуальне, ми – виробники інтелектуального потенціалу регіону. Якщо ж говоримо про комерціалізацію, то тут потрібні максимально вільні умови. Згадаю у цьому випадку термін, який увів Дмитро Ліхачов, - “соціальна вкоріненість наукового потенціалу”. Це саме те, що нам потрібно наразі – закріпити науковий потенціал у регіоні. Тоді як у реальності створюються контури вимивання наукових кадрів у інші міста, країни.

- Насамкінець, Максиме Анатолійовичу, хотілося б згадати про Вас – не лише відповідального декана, але й талановитого науковця, педагога. У досить молодому віці Ви вже доктор наук, свого часу працювали заступником мера, начальником управління внутрішньої політики облдержадміністрації. Якими є Ваші наукові пріоритети, професійні плани?

- Ми з колегами зараз працюємо над двома серйозними речами. По-перше, намагаємося розвивати соціальне прогнозування. Україна у цьому питанні відстає. Але ж без бачення майбутнього не зможемо щось побудувати. Нещодавно я був на зустрічі з представниками РНБО. Вони вважають, що треба реанімувати минуле, приділяти увагу українській культурі. Це прекрасно, та, в кінцевому рахунку, слід бачити, кого ми виховуємо і до чого має прийти Україна. Ми ще придумаємо форми, за допомогою яких будемо тримати у тонусі наших політиків і нашу владу. Це також є завданням соціологів у тому розумінні, яке запропонував Пьєр Бур’є. Що ж до наукової роботи, тема моєї кандидатської дисертації була пов’язана із соціальним виживанням, а докторської – із соціальними перспективами. Тема останньої формулювалася так: “Взаємозв’язок оптимізму і песимізму: проблема соціальних перспектив”. Під час мого захисту зав’язалася високопрофесійна дискусія, котра стосувалася визначення майбутнього проекту України. У ній брали участь дуже відомі люди: доктори філософських наук Віктор Петрович Андрущенко, Микола Іванович Михальченко, Іван Федотович Надольний. Важливим є те, що ми знайшли визначальні детермінанти оптимізації цього процесу, тож поступово контури проекту майбутнього України вже формуються в наукових колах – і це тішить.

- Дуже дякую, Максиме Анатолійовичу, за спілкування. Нових здобутків Вам і факультету соціології та управління.

На факультеті соціології та управління - працює три кафедри: політології, теорії та практики управління, соціології. Дата заснування факультету - 2001 рік.

Спілкувалася Марія КАНЦЕЛЯРИСТ