Майбутні економісти у рамках акції «Чужих дітей немає» зібрали кошти та, купивши на них подарунки – фрукти, цукерки та речі першої необхідності, завітали до будинку дитини «Сонечко». Ініціатором акції виступила декан, доцент Емілія Прушківська. Усі студенти, які взяли участь у акції, забажали побувати в гостях у малюків, але на територію дитбудинку пускають групи не більше 12 чоловік. Малі зраділи не лише подарункам, але й нагоді поспілкуватися та погратися із своїми гостями. Наші студенти змогли на власні очі побачити, як живеться цим дітям. І, не встигши вийти за ворота будинку, почали планувати сюди наступну поїздку.
А от студенти першого та п’ятого курсу факультету журналістики відвідали санаторій-профілакторій для дітей із психоневрологічними відхиленнями. Вони вирішили порадувати дітлахів власним інсценуванням відомої казки Ганса–Християна Андерсена «Снігова королева». А після закінчення вистави, яка викликала у малих глядачів щирий захват, на дітей чекали цікаві конкурси з призами і невелика дискотека, а після гості гуляли з малечею на вулиці. Але свято тривало недовго: щоб не порушувати режим санаторію, студенти змушені були розпрощатися з дітьми, які не бажали розлучатися із улюбленими казковими персонажами. Майбутні «акули пера» одностайно вирішили обов’язково приїхати сюди ще раз, вже з іншою виставою.
Студенти юридичного факультету у рамках традиційної благодійної акції «Юридичний факультет – дітям-сиротам» організували екскурсію для своїх підшефних – вихованців школи-інтернату №3 м. Запоріжжя – на дитячу залізницю.
40 дітей мали змогу відвідати зоопарк, тераріум, акваріум та ботанічний сад. Щире захоплення у них викликали мешканці зоопарку та тераріуму, а після візиту до акваріуму вихованці інтернату висловили бажання завести у себе в школі гупій. Але найбільше дітей вразив басейн, у який можна кидати дрібні монети, загадуючи при цьому бажання. Багато хто з них побажав ще раз побувати на дитячій залізниці, адже для них це виявилося справжнім святом.
Дітям необхідна радість, особливо якщо доля із самого початку поставилася до них суворо. І подарувати їм це свято легко: потрібні не подарунки, а відчуття, що вони комусь потрібні. Усі студенти, які взяли участь у цих акціях, запевняють, що продовжуватимуть і надалі допомагати своїм малим «підшефним» і пропонують іншим приєднатися до них у цій благородній справі.