ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
ЗІБРАВ ДОСЛІДНИКІВ ТВОРЧОСТІ
ПЕТРА РЕБРА

Доля випускників Запорізького національного університету нерозривно пов’язана з їхньою альма-матер. Вони знову і знову повертаються до своєї «другої домівки», звітуючи про життєві здобутки перед викладачами та все новими поколіннями студентів, переконані, що завжди зустрінуть тут теплий та щирий прийом.

Петро Ребро – автор близько ста книг, один із організаторів Запорізької обласної організації національної Спілки письменників України, яку він очолював протягом 30 років, голова обласної Асоціації національно-культурних товариств, співредактор серії книг «Реабілітовані історією», отаман Запорізької обласної Асоціації гумористів і сатириків “Весела Січ”, людина добре знана поза межами не лише нашої області, але й країни. Він закінчив Запорізький державний педагогічний інститут у 1953 році, але з того часу є постійним гостем багатьох університетських свят та творчих зустрічей зі студентами Запорізького національного. І недаремно заслуги Петра Павловича перед запорізьким краєм і рідним ВНЗ відзначені присвоєнням йому звання почесного професора ЗНУ. У 1999 році на засіданні спеціалізованої ради ЗДУ була захищена дисертація Ольги Стадніченко, присвячена вивченню його творчості. Гідним вшануванням діяльності письменника і громадського діяча стала і Міжвузівська науково-практична конференція «Літературне Запоріжжя: постаті, пошуки, проблеми», організована філологічним факультетом, зокрема - кафедрою українознавства на чолі з її завідувачем, доцентом Ольгою Стадніченко. Захід зібрав науковців, вчителів, діячів культури і мистецтва із різних областей України.

Їх об’єднало прагнення не лише вшанувати Петра Ребра з нагоди його 75-річного ювілею, але й розкрити різноманітні грані його багатої творчої особистості. Адже широкому загалу Петро Павлович відомий насамперед як поет і сатирик, автор 12-томного циклу «Козацьких жартів», названих академіком Миколою Жулинським «енциклопедією козацького гумору». Інші грані його діяльності: інтимна та громадянська лірика, драматургія, літературно-краєзнавчі розвідки, зокрема «Тарас Шевченко та Запоріжжя», у якій йдеться про вплив запорізького краю на творчість Кобзаря, активна громадська робота – ще потребують детального вивчення. Саме про це й говорили більше п’ятдесяти доповідачів, серед яких – співак і композитор Анатолій Сердюк, народна артистка України Тетяна Мірошниченко, голова Запорізької обласної організації національної Спілки письменників України Григорій Лютий, письменник та журналіст Олександр Абліцов, представники вищих навчальних закладів, шкіл, бібліотек, ЗМІ та громадських організацій.

Початок на 1 сторінці.

Усі різнопланові виступи об’єднувало прагнення віддати належне шановному ювіляру, підкреслити його непересічну роль у становленні та розвитку літературного руху на Запоріжжі. Так, Ольга Стадніченко зазначила, що цього запорізького письменника знають усюди, а із написаних ним книг можна укласти окрему бібліотеку. Петро Павлович працює на мистецькій ниві із 1946 року. Тоді у «Зірці» опублікували його дитячі вірші, а перша збірка «Заспів» побачила світ у 1955 році. «На наш погляд, творчість Петра Ребра - це ціла епоха у розвитку літератури нашого регіону. І вона є віддзеркаленням проблем і складностей літературної свідомості 2 половини ХХ - початку ХХІ століття. Звичайно, на його понад півстолітньому творчому доробку не могли не відбитися гримаси тоталітарного суспільства та нинішніх непростих часів, але вже те, що він підняв на поверхню цілий пласт народної, козацької сміхової культури дозволяє говорити про його творчість як про самобутнє, оригінальне мистецьке явище у світовому культурному просторі. Не даремно ж на запитання про письменників рідного краю студенти будь-якого факультету першим називають саме Петра Ребра», – додає Ольга Олександрівна.

Навів промовистий факт популярності Петра Павловича серед українців всього світу завідувач кафедри загального та слов’янського мовознавства, професор Віктор Чабаненко. Коли до рук Віктора Антоновича потрапив журнал української діаспори Ріо-де-Жанейро «Мітла» за 1959 рік, він із здивуванням та радістю побачив там гумореску Ребра. «Це не просто письменник і громадський діяч, це – своєрідний каталізатор певної громадської думки, процесу збереження найціннішого, що є у нашого народу – його культури», – підсумував професор.

Перший проректор ЗНУ, професор Федір Турченко, декан філологічного факультету, доцент Тамара Хом’як, професор кафедри теорії літератури та журналістики Віталій Шевченко та багато інших представників ЗНУ поділилися враженнями від творчості Петра Ребра та спілкування з ним, високо поцінувавши його як митця і як особистість.

Сам ювіляр сердечно подякував усім присутнім за влаштований на його честь захід та наголосив, що розцінює його як підведення своєрідного підсумку багаторічної роботи, як звіт перед людьми та власним сумлінням.

Петро Ребро:

– Для мене Запорізький національний університет є правонаступником Запорізького державного педагогічного інституту – моєї альма-матер, другої домівки. Тут я завжди відчуваю до себе тепле ставлення, мав і маю багато друзів, а це дуже багато важить у житті. Тут мене розуміли ще з тих часів, коли я, сільський парубок з Білоцерківки, прийшов вступати на перший курс. Мене прийняли так тепло, що я із глибокою вдячністю все життя згадував викладачів, таких як Стефан Самійленко, Федір Борщевський, Микола Тараненко та багато інших. Усі вони, до того ж, були прекрасними вихователями та чудовими людьми, багато чим у житті я завдячую саме їм. Кожного разу, коли я приїжджаю до цього університету, мене не залишає враження, що я зможу побачити когось із них, ще раз їм щиро подякувати, адже вони залишаються живими у моїй душі. Але головне навіть не це, а те, що в цьому виші завжди жив дух козацького волелюбства, саме через це йому випала така нелегка, часто трагічна доля, і в сумнозвісні 30-ті роки, і пізніше, наприклад, після обговорення «Собору» Олеся Гончара, коли почали переслідувати багатьох сміливих і чесних людей. ЗНУ – справді центральний, головний виш Запоріжжя. І він завжди був і залишається духовним стрижнем нашого краю. Якщо прибрати його, із Запоріжжя вийде усе повітря, воно сплющиться, наче м’яч, у якому відкрили клапан.

Крім того, ще коли Запорізький університет мав статус державного, я розшифровував ЗДУ як «золоті дівчата України». Тепер же сміливо можу сказати, що ЗНУ – це «золоті наречені України», адже, на мою думку, у цьому ВНЗ навчаються найвродливіші та найталановитіші студентки.

Таміла ТАРАСЕНКО