Університант

ДМИТРО СЕКИРИНСЬКИЙ:
«ОСВІТА – ЦЕ ФУНДАМЕНТ, НА ЯКОМУ БУДУЄТЬСЯ ЖИТТЯ»

Запорізький національний завжди славився своєю науковою базою, найкращими викладачами та, звичайно ж, напрочуд талановитими студентами. Щороку вони захищають дипломи і залишають рідну альма-матер, крокуючи в доросле життя. Та своєю діяльністю, добрими вчинками, величезними досягненнями випускники ЗНУ продовжують прославляти свій рідний навчальний заклад. Одним із видатних випускників нашого університету, безумовно, є начальник міського управління освіти та науки Запорізької міської ради Дмитро Секиринський, котрий і став сьогоднішнім гостем рубрики «Університант».

- Дмитре Олександровичу, що для Вас Запорізький національний? Які спогади пов’язані з університетом?

- ЗНУ – це для мене рідний навчальний заклад. Він дав мені путівку в життя. З університетом, однокурсниками і викладачами у мене пов’язані найтепліші спогади. І взагалі, ті знання, які я здобув у рідній альма-матер, - це те підґрунтя, на яке я спираюся упродовж усього життя.

- Чи були у Вас якісь рецепти стосовно плідної підготовки до сесії у часи студентства?

- Так, у мене була власна система: із групою своїх товаришів я працював «методом штурму». Тобто протягом семестру ми могли, звичайно, щось випустити з поля зору. Але коли приходила сесія, ми вчилися, не піднімаючи голови.

- А Ви прогулювали коли-не-будь заняття?

- Була така справа… (посміхається). Але не можу сказати, що це було систематично. Найчастіше пропускав якісь лекції, що здавалися мені нецікавими, бо вже на другому курсі почав серйозно захоплюватися наукою. Став членом Наукового студентського товариства, готував різноманітні роботи, брав участь в олімпіадах. Через це і пропускав деякі заняття.

- Студенти Вашого покоління і сучасна молодь - у чому вони схожі, а чим відрізняються?

- Я вважаю, що всі студенти схожі своїм легковажним ставленням до життя, але це не так вже й погано: це такий прояв молодості. Адже молодість – зазвичай, максималізм, радикалізм, різка реакція на несправедливість та бажання досягти успіху. Це було у нас. Це є і у сучасних студентів.

- Про кого із викладачів у Вас найтепліші спогади?

- У роки мого навчання в університеті був дуже потужний викладацький склад. Особливо - на історичному факультеті. По-перше, хотілося б згадати Олександра Михайловича Мальованого. Вже на першому курсі студенти відчули його високий професійний рівень. А ще у нас був прекрасний викладач - Лев Михайлович Бірюльов. Я взагалі вважаю, що він багато у чому вплинув на мене як лектор і вчитель. Адже у нього був талант говорити про складні речі просто, все розкладати по поличках легко і витончено. А ще - Микола Михайлович Семенюк, який викладав політекономію. Здавалося б, така «радянська» наука, але він намагався робити її цікавою. Ну, і, звичайно, Федір Григорович Турченко… Цю людину я дуже поважаю. Для мене особисто Федір Григорович став саме тим викладачем, завдяки якому я сформував свої знання та історичні роздуми.

- На Вашу думку, що потрібно, аби бути гарним педагогом?

- Гарне запитання! (сміється). Можна я почну із жарту? Колись у нашого курсу були серйозні проблеми з таким предметом, як «Методика викладання історії» (хто пам’ятає ті часи, зрозуміє, що саме то були за проблеми). І коли ми у черговий раз прийшли до декана зі скаргами та запитаннями, він сказав, що вся методика викладання полягає у тому, аби знати свій предмет і вміти його викласти! Це, звісно, жарт, але в кожному жарті є частка правди, і в цьому наш декан дійсно мав рацію. Викладач і вчитель повинен досконало знати свій предмет, це по-перше. А ще, не має бути догматичним. Він не по-винен дуже серйозно ставитися до себе, а навпаки, слід розуміти, що його особа не є останньою інстанцією. Викладач подає своє бачення предмету, але це не означає, що він на 100% правий. Необхідно усвідомлювати, що й ти можеш помилятися і маєш право на помилку. Адже студенти чи учні можуть мислити інакше. Викладач має бути «живою людиною»! Тобто такою, у якої є свої позиції, емоції, точка зору і почуття гумору.

- Чи були у Вас захоплення у студентські роки, які переросли у хобі у дорослому житті?

- Захоплень у мене було два. Перше – туризм. У студентські роки разом зі своїми друзями я часто ходив у різноманітні походи. Саме це й переросло у захоплення на все життя. А ще я дуже люблю авторську пісню. Не можу сказати, що беру у цьому виді творчості активну участь як співак, але як слухач я дуже активний.

- Яких рис характеру від Вас вимагає сьогоднішня посада?

- По-перше, вміння бути мобільним. Тут дуже важливо швидко зорієнтуватись. А по-друге, вміння працювати в команді. А ще моя посада потребує почуття гумору, тверезого й іноді іронічного ставлення до себе й до ситуації.

- Як Ви трактуєте у поняття «успіх» і чи вважаєте себе успішною людиною?

- Успіх для мене - це можливість робити те, що подобається! Я все своє життя займаюся улюбленою справою, саме тому і вважаю себе успішним.

- І насамкінець нашої розмови, Дмитре Олександровичу, що б Ви побажали викладачам і студентам Запорізького національного?

- Викладачам – творчих успіхів, гарних студентів, матеріального благополуччя, можливостей для реалізації креативних ідей. А студентам зичу, щоб здійснювалися їхні мрії і щоб здобута ними освіта виявилася тим фундаментом, на якому можна будувати своє життя.

- Дякую за цікаву розмову!

Юлія ЧЕРНЕТА