ІСТОРІЯ ЗНУ У ЙОГО АРХІТЕКТУРІ

Багато хто із наших читачів знає про славетну історію Запорізького національного, але більшість пов’язує її із здобутками певних осіб чи подіями, які сталися на території ВНЗ. Але не менш цікавим є інший бік історії, втілений у побудові та архітектурі навчальних корпусів нашого виша.

У цьому номері газети ми започатковуємо дещо незвичну рубрику «Історія ЗНУ в його архітектурі». І почнемо з цікавих фактів, пов’язаних із першим навчальним корпусом.

* Перший навчальний корпус є історичною пам’яткою місцевого значення (взятий на облік рішенням облвиконкому № 138 від 14 квітня 1987 року). Отже, нещодавно у нашого ВНЗ була ще одна «кругла» дата.

* Розпочали будівництво корпусу у 1910 році, приміщення призначалося для Олександрівської чоловічої гімназії, яка була створена за рік до того. Автором проекту та будівничим був цивільний інженер М. Кондратьєв, який тоді завідував усім новим міським будівництвом. Цеглу на побудову гімназії постачали із відомого у місті цегельного заводу Д. Мінаєва.

* Уже на жовтневій сесії міської думи 1910 року заслухано прохання дирекції міської чоловічої гімназії до Єпископа Катеринославського та Таганрозького про надання благословення на спорудження домової церкви в гімназії.

* У Запорізькому міському архіві зберігається документація, завдяки якій можна встановити початкове розташування приміщень у корпусі. Спочатку на першому поверсі знаходилися квартира директора гімназії та бібліотека. Крім того, там розмістили приміщення кухні та їдальню. На другому поверсі, крім гімназійних класів, запланували рекреаційну залу, кабінет директора та канцелярію. Третій було відведено під велику актову залу, церкву, малювальний та фізичний кабінети, хімічну лабораторію. Внутрішнє розташування приміщень, за винятком домової церкви, яка була ліквідована після Жовтневого перевороту, збереглося до наших днів.

* У жовтні 1920 року у приміщенні колишньої гімназії було розміщено евакопункт. Лише у 1938 році будівлю передали Запорізькому державному педагогічному інституту. 1941 року, під час окупації Запоріжжя німецькими військами, в цьому корпусі, як повідомляє газета «Нове Запоріжжя» від 16 листопада цього ж року, розташувався трирічний вчительський інститут.

* У роки Другої світової війни від артилерійських обстрілів постраждали фрагменти головного фасаду будинку з боку вулиці Лєпіка. Тому в 1950 році, під час відновлювальних робіт, було змінено фасад будинку: первісне трактування фасадів у стилі модерн замінили на неокласицизм радянського часу. Головний фасад прикрасили трикутними фронтонами, змінили архітектурне оформлення вікон, карнизів та інших елементів. Над третім поверхом добудували приміщення обсерваторії для ведення астрономічних спостережень. Кругла у плані обсерваторія увінчалася напівсферичним куполом для телескопа.

* У своєму первісному вигляді будівля презентувала новаторські віяння пізнього модернізму. В той же час, це - одна із перших споруд, що започаткувала функціональний підхід в архітектурі України. Після відновлення головного фасаду, постраждалого під час Другої світової війни, його естетичний вигляд знівелювало класичне архітектурне вирішення, через яке його композиція повторює форми адміністративних та навчальних закладів радянського періоду. Вікна прямокутної та арочної форми об’єднані у яруси пілястрами, між ними – рельєфні вставки із зображенням книг – символів знань.

* Остаточно завершили реконструкцію корпусу в 1955 році. Після чого до нових приміщень перевели всі інститутські служби ЗДПІ та два факультети (із 1950 по 1960 рік в інституті діяло два факультети: фізико-математичний та факультет мови та літератури, який у 1955 році перейменували на філологічний). Також у будинку розмістили 13 лабораторій, 10 кабінетів, радіостудію, астрономічну обсерваторію, склад для приладів, майстерню, актову залу та бібліотеку, книжковий фонд якої вже на той час налічував 1.671.000 одиниць.

* До 70-х років ХХ століття цю будівлю оточувала огорожа. Навколо корпусу розбили розкішний розарій, а поруч знаходився майданчик для метеорологічних спостережень. Але під час будівництва спорткомплексу ВНЗ розарій та майданчик довелося знищити.

* Деякі зміни відбулися й у розміщенні університетських служб всередині будинку. Так, у приміщенні, де зараз розташований відділ міжнародних зв’язків та роботи з іноземними студентами, раніше знаходилося партійне бюро. На місці архіву у ті часи розміщувалася бухгалтерія, а там, де сьогодні приміщення музею ЗНУ, був хол. На території сучасної приймальні ректорату до середини 70-х рр. був книжковий кіоск, а з 1974 по середину 90-х рр. – архів. Зараз у цьому корпусі, крім приймальні та кабінету ректора і різних структурних підрозділів університету, знаходяться аудиторії та лабораторії фізичного факультету.

Підготувала старший співробітник музею ЗНУ
Людмила БОЧАРОВА