*Будівництво нового приміщення для комерційного училища міста Олександрівська розпочалося у 1905 році і тривало три роки. Із архівних матеріалів відомо, що керував роботами архітектор Тіссен, автор проекту будинку. У результаті на початку 1908 року училище перебирається до цієї будівлі, яка, за свідченням архівних даних, вважалася “чудовим, гарно обладнаним будинком, архітектура котрого цілком відповідала його призначенню ”.
*У 1930 році будівля перейшла у власність Запорізького державного педагогічного інституту. Під час Другої світової війни будинок зруйнували вщент. У 1967 році на цьому місці вибудували другий навчальний корпус. Зараз важко уявити, з якими труднощами довелося зіштовхнутися представникам нашого ВНЗ під час цього будівництва. Зокрема, вже під час його завершення з’ясувалося, що корпус можуть не прийняти до експлуатації через відсутність у ньому системи комунікацій: необхідно було терміново дістати різні кабелі, щоб підключити будинок до загальної системи університету.
*Тодішній ректор Борис Шакало звернувся до Володимира Подоляка із проханням вирішити цю проблему. Справа у тому, що перш, ніж стати викладачем кафедри історії КПРС, а потім - філософії, Володимир Онисович у 1960-1962 роках працював головою профспілки запорізького раднаргоспу, і у нього були зв’язки із великими підприємствами міста: два із необхідних кабелів він дістав на «Дніпроспецсталі», а телефонний – на Титаномагнієвому заводі. У той час у Запоріжжі неможливо було відшукати перила для сходів. У одній із будівельних організацій Володимиру Онисовичу дали дозвіл придбати їх через Київ. Разом із помічниками він їздив за необхідним обладнанням аж до столиці тодішньої УРСР. До речі, перила сходів у другому корпусі замінили лише у минулому році – через 39 років після встановлення.
* Для усього колективу ЗДПІ стало справжнім святом введення в експлуатацію нового навчального корпусу. До цієї будівлі переїхали філологічний факультет і факультет іноземних мов. Там розпочав свою роботу музично-педагогічний факультет, який у 1985 році перевели до Мелітополя. Також тут знаходилися всі загально-університетські кафедри та комітет комсомолу, профспілки студентів та викладачів і співробітників. У 1973 році була створена редакція інститутської газети «Педагог», перейменованої потім на «Запорізький університет», якій виділили приміщення у другому корпусі. Інститутську бібліотеку також перевели з першого корпусу сюди, до спеціально побудованого для неї приміщення. Цікаво, що весь чималий книжковий фонд довелося перевозити на конях.
* З 1989 по 1992 рік у цьому приміщенні знаходився історичний факультет. У 1991 році тут розташувався щойно створений факультет соціальної педагогіки та психології.
У 2005 році від філологічного факультету відокремився факультет журналістики, який теж залишився у другому корпусі. Після ремонту четвертого навчального корпусу в 2000 році туди переїхали майже всі загальноуніверситетські кафедри, профспілки студентів, а також викладачів і співробітників. Редакція газети «Запорізький університет» спершу перемістилася до четвертого корпусу, а потім – до гуртожитку № 4.