Студентський портрет

ПРО ТОГО, ХТО НЕ ГАЄ ЧАС

Дехто із студентів переконаний, що їхнім одноліткам-активістам можна поспівчувати: при такому напруженому графіку - треба встигати і вчитися, і брати участь у науковому чи культурному житті виша – не залишається часу на відпочинок чи особисте життя. Але всі гості рубрики «Студентський портрет» категорично спростовують це твердження. От і голова Наукового студентського товариства ЗНУ, п’ятикурсник Павло Лютиков запевняє, що йому до вподоби саме такий насичений графік і він не хотів би жити інакше.

При перерахуванні здобутків Павла: перший голова Наукового студентського товариства ЗНУ, організатор та учасник численних наукових конференцій, автор близько 30 наукових статей тощо – зразу ж спадає на думку, що він, певно, вирішив усе життя присвятити науці. Чи що у його сім’ї професія юриста є спадковою, і він із дитинства не міг уявити себе кимось іншим. Те й інше твердження помилкове: Павло – перший серед рідних вирішив стати правником.

Перейшовши у восьмому класі зі звичайної школи до ліцею «Логос» і почавши поглиблено вивчати «Правознавство», він, дійсно, найбільше вподобав саме цей предмет. Тому, коли настав час обирати професію, не виникло сумніву щодо факультету. А от вибір ВНЗ став більш випадковим: як переможець всеукраїнської олімпіади він міг обрати будь-який виш Запоріжжя. Тепер Павло переконаний: йому дуже пощастило. Адже викладачам юридичного факультету на чолі із деканом, науковим керівником хлопця, професором Тетяною Коломоєць він зобов’язаний не лише знаннями, які дозволяють йому тепер вступати до аспірантури, але й формуванням його як особистості.

Зокрема, їм він завдячує переконанням, що будь-які наукові здобутки слід застосовувати на практиці. Із захопленням розповідаючи про те, скільки ще слід зробити у розробці адміністративного та податкового права, Павло зауважує, що водночас мріє про кар’єру правника-практика.

Щодо своєї посади голови НСТ нашого університету чесно зазначає: важко, займає багато часу, адже зараз організація перебуває на початковому етапі свого становлення і повинна активно презентувати себе, беручи участь у організації та роботі різноманітних конференцій, залучаючи до своїх рядів все нових студентів. Тому дуже вдячний ініціативній групі зі створення Товариства (студентам факультету соціології та управління Андрію Горбенку та Анні Гавриловій та історичного - Кіму Гуленку) та головам наукових студентських товариств факультетів. «Щоб зробити наше товариство реальною силою в університеті, яка, підпорядковуючись адміністрації, в той же час буде зберігати самостійність у організаційних питаннях, ми маємо стати міцною командою однодумців», – підкреслює він свою позицію. І додає, що навіть закінчивши навчання і склавши із себе повноваження голови, все одно не залишиться осторонь від наукового студентського життя.

Через таку активну позицію Павла повинні були б страждати його рідні, адже, на жаль, на домашні клопоти, а інколи й на спілкування із близькими залишається небагато часу. Але, на щастя, вони ставляться до його заклопотаності із розумінням. Секрет успіху, на думку самого Павла, в тому, що він вміє розподіляти час та не гаяти його. Тому встигає навіть займатися футболом (коли був меншим, грав – а зараз перетворюється на спостерігача) та велоспортом. Але закінчення п’ятого курсу вимагало надто багато сил, на велотренування залишалося не так вже й багато часу. Тому літо – перше по-справжньому доросле літо свого життя – Павло планує присвятити не лише відпочинку, але й спорту. А потім, набравшись сил, знову повернутися, вже в якості аспіранта, до ЗНУ, який давно вважає другою домівкою.

Досьє:

Знак зодіаку: Рак. У людях найбільше цінує: відданість і вірність. Остання прочитана книга: «Той, хто примножує сум» братів Вайнерів. Улюблений фільм: «У серпні 44-ого». Улюблена пісня: «Найди» Гайтани та групи «Скай». Домашній улюбленець: кіт Тимофій. Улюблений напій: квас чи мінеральна вода

Таміла ТАРАСЕНКО