СЕКРЕТИ УСПІХУ ВІД ЮВІЛЯРІВ

Зазвичай, вітаючи ювіляра із семидесятиріччям, доводиться згадувати про його досягнення лише в минулому часі. Ці слова - не про наших сьогоднішніх іменинників.

Усе життя Ігор Терентійович пов'язав із науковими та літературознавчими студіями та власними художніми творами. Михайло Федорович і сьогодні продовжує вдало поєднувати викладацьку діяльність та заняття спортом.

Далі - розповідь про доцента кафедри зарубіжної літератури філологічного факультету Ігоря Купріянова та доцента кафедри обліку і аудиту економічного факультету Михайла Новикова.

Двічі на тиждень у вечірній час у спортивному комплексі ЗНУ збираються усі, хто любить баскетбол. Охочих пограти немало, серед них є люди різного віку, але найстаршим залишається саме Михайло Федорович. І, запевняють інші гравці, його спортивна форма викликає повагу та добру заздрість, мовляв, от би й ми у його віці...

Як стверджує сам іменинник, ніякого особливого секрету в нього немає. Зі студентських років регулярно займався спортом. Тих, хто виправдовував своє небажання приходити до спортивної зали надзвичайною заклопотаністю, не розумів. Адже саме спорт дозволяє людині довше підтримувати гарну фізичну форму, зберігати здоров’я, а отже, додає часу на здійснення своїх планів та задумів.

Ще за часів студентства у Запорізькому машинобудівному інституті він виконав норматив першого розряду із самбо, брав участь у республіканських та трудових змаганнях товариства «Трудові ресурси». Та заняття наукою не залишали багато часу на професійну спортивну кар’єру. У 1965 році, після закінчення ВНЗ, залишився працювати на кафедрі інженером-дослідником, потім – став аспірантом. У 1977 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук, пройшов перепідготовку в Харківському інженерно-економічному інституті, згодом перейшов працювати на кафедру економіки та організації виробництва.

До Запорізького національного Михайло Новіков прийшов у 1993 році на кафедру обліку і аудиту економічного факультету, яку очолював з 1997 по 2000 рік. І навіть за часів свого деканства, серед численних щоденних клопотів, завжди знаходив час для занять спортом «для себе», стверджуючи, що завдяки цьому йому і вдається витримувати такий напружений графік. На питання, чому він зупинився саме на баскетболі, Михайло Федорович лише посміхається. Так склалося, що коли він вперше прийшов до спортивного залу, то дізнався, що гра у баскетбол була традиційною для його нових колег. Крім того, до команд із задоволенням приймали усіх бажаючих, а головним у цих змаганнях був не рахунок, а можливість активно провести час.

А якщо згадати про те, що у його доробку – більше 70 наукових праць з науково-технічних та економічних проблем, серед яких – 9 авторських свідоцтв на винаходи, то залишається лише погодитися з тим, що ювіляр досконало володіє мистецтвом раціонально розподіляти свій час.

До речі, своє 65-річчя він відзначив тим, що у 2002 році здобув другу вищу освіту й одержав диплом економіста за спеціальністю «Облік і аудит» нашого університету. І зараз сповнений новими планами, переконаний, що 70 років – це не привід відмовлятися від активної життєвої позиції.

Таміла ТАРАСЕНКО

Перші роки життя літературознавця, як і у багатьох його ровесників, видалися трагічними. Ще до його народження, у вересні 1937 р., його батька, директора Вінницького педагогічного інституту Терентія Омеляновича Купріянова, репресували. А у березні наступного року заарештували його матір Ганну Федорівну Ковальчук як жінку ворога народу. Разом із двома малими дітьми, молодшому із яких, Ігорю, на той час виповнилося п’ять місяців, її відправили до Алкомівського табору жінок зрадників батьківщини. У Алкомівських степах сім’я і поневірялася наступних вісім років. І до 1957 року, коли батька було посмертно реабілітовано, вони, з точки зору влади, залишалися родичами зрадника батьківщини.

Не дивно, що хлопчик змалку почав замислюватися над сенсом життя. Допомогти йому в цих роздумах могли лише книги. Саме завдяки їм майбутній науковець зрозумів, що не повинен озлоблюватися, ненавидіти своїх кривдників. Краще взагалі їх не помічати. Що ж до «рецептів щастя» у книгах видатних письменників, то поступово Ігор Купріянов, спираючись на них, зміг вивести власну формулу, за якою потім і вибудовував своє життя: «перемагає тільки любов». Він пояснює, що йдеться про любов у широкому розумінні цього слова: до Батьківщини, до друзів, до коханої людини і, звісно ж, до професії. Тільки той, хто вибрав собі фах до душі, зможе повністю присвятити себе роботі. Сам він, закінчивши історико-філологічний факультет Луцького педагогічного інституту та аспірантуру Київського педагогічного інституту, все життя плідно пропрацював на науковій і освітянській ниві.

Ще малим він зробив висновок, що великі письменники у своїх книгах прописують рецепти щастя. І відшукати їх можна, лише присвятивши себе вивченню цих творів.

У своїх наукових публікаціях звертався до граней життя і творчості Івана Франка, Марко Вовчок, Олександра Пушкіна, Олександра Блока та інших. Особливу увагу літературознавців привернули двічі видана книга про поезію Івана Франка в російських перекладах та двічі ж перевидана монографія про особистість та поезію Максиміліана Волошина, якою він започаткував сучасне волошинознавство. Саме його праці ми завдячуємо першим публікаціям окремих творів Марка Вовчка, Максима Рильського, Миколи Зерова; листів Івана Франка, Миколи Грушевського, Олексія Толстого та багатьох інших відомих українських та російських письменників. Досліджував Ігор Терентійович і питання українсько-російського літературного взаємозбагачення кінця ХІХ - початку ХХ століття, він є співавтором кількох академічних праць, присвячених цій темі. Його книги про Максиміліана Волошина та Леоніда Вишеславського рекомендовано навчальними програмами студентам-філологам вищих освітніх закладів багатьох країн світу. Його науковій діяльності присвячена стаття в Українській літературній енциклопедії, а літературні здобутки у 1998 році відзначені премією Василя Лісняка.

У нашому університеті Ігор Терентійович став, по суті, засновником і першим завідувачем кафедри українознавства. У 90-ті роки були закладені основи викладання українознавчих дисциплін для студентів усіх спеціальностей та створена мережа курсів з вивчення української мови для викладачів і співробітників. Не залишився поза його увагою і літературний процес нашого краю. Він є автором низки рецензій на твори наших земляків та нарису «Одержимый любовью» про поета Михайла Ласкова, упорядкував унікальну книгу «Письменники Запорізького краю», яка стала навчальним посібником з вивчення літератури рідного краю у середніх та вищих навчальних закладах.

У співавторстві зі своїм другом В. Дорошкевичем Ігор Терентійович видав дві філософські праці «Апейрон – сутнісна основа існування людської цивілізації» і «Теория чистого разума» - плоди багаторічних філософських роздумів. У їхніх планах – вихід у світ наприкінці цього року ще однієї літературно-філософської книги. А ще рідні наполягають, щоб він, відклавши в бік інші справи, засів за мемуари, адже на своєму життєвому шляху зустрічався із багатьма відомими письменниками та вченими.

Оксана ІВАНОВА

Дякуємо за необхідні матеріали при підготовці статті завідувачу кафедри українознавства, доценту Ользі Стадніченко.