Головною темою обговорення в освітянських колах ще досі лишається міністерсько-кадрова. Хоча суттєво пріоритети роботи МОН не змінилися. Новопризначений Міністр освіти і науки України Іван Вакарчук позначив п’ять основних завдань роботи. Це, зокрема, забезпечення рівного доступу до якісної освіти, реформування управління всіма напрямками освіти, міжнародне співробітництво і європейська інтеграція у сфері освіти. На останньому і зупинимося детальніше. Адже вже другий рік поспіль Запорізький національний університет працює за Болонською системою освіти. І тепер першокурсники радяться зі своїми старшими колегами щодо незрозумілих нюансів, викладачі зміцнюють вже апробовану базу напрацювань і ставлять перед собою нові завдання.
Власне, точка зору самих викладачів і студентів, так би мовити, прогресивна. Вони увійшли у курс справ і працюють та навчаються за новою системою «на повну». Звичайно, дехто може і пожалітися, мовляв, «чому це так трапилося, що саме на нас випробовують щось новеньке». Таку думку ми почули від другокурсниці факультету журналістики Яни Польської, яка, між тим, склала вже третю сесію поспіль на “відмінно”.
«Перш за все, варто відзначити, що особливе навантаження лягає на першокурсників. Оскільки саме в цей час визначається, чи здатні студенти адаптуватися до Болонської системи, до щоденної роботи. Це - своєрідний «профвідбір». Підтвердження цьому – збільшення кількості відрахувань, - говорить заступник декана біологічного факультету з навчальної роботи, доцент Максим Малько. - Проте, уже на другому курсі всі звикають. Думаю, що студенти усвідомили переваги нової системи: на іспиті намагаються отримати оцінку, відповідну загальному балу роботи під час усього семестру. Хоча моє особисте спостереження – відмінників поменшало…».
Ось так міркують, власне, учасники процесу впровадження Болонської системи. Вони, здебільшого, використовують схеми, розроблені вищими структурами –керівництвом ВНЗ, профільним міністерством тощо. Цікаво, як оцінюють чи не найактуальніше освітнє питання представники цих кіл. За словами проректора ЗНУ з науково-педагогічної та навчальної роботи доцента Олександра Бондаря, Болонська система освіти в нашому університеті впроваджується вже другий рік. Зараз кредитно-модульна система працює і на першому, і на другому курсах. До викладання за нею залучаються нові викладачі. Поки що найгостріше стоять питання, зокрема, розробки змістовного наповнення модулів, визначення обсягу самостійної роботи та методів її контролю. У декого з першокурсників виникають певні труднощі щодо адаптації до навчання. Деякі студенти другого курсу ще не навчилися систематично працювати, сприймаючи тижні модульного контролю як додаткову сесію, а не як проміжні підсумки їхньої щоденної роботи. Але загалом це – робочі моменти, Болонська система стає невід’ємною частиною навчального процесу і, щоб вона була ефективною, необхідна, перш за все, співпраця між викладачами та студентами.
Зауважимо, що не обійтися і без згадки про проблеми при обговоренні європейської інтеграції та впровадження Болонської системи як складової цієї ж інтеграції.
«Власне, проблеми, пов’язані з реформуванням, можна вирішити лише на рівні Міністерства освіти та науки України, - зауважує керівник відділу з навчальної роботи ЗНУ Людмила Нестеренко. Так, скажімо, ще не створено уніфікованої академічної картки, яка дозволяла б переводити кредити в трансферну систему при переході студента з одного виша до іншого. Крім того, на сьогодні навіть у класичних закладах освіти України різняться навчальні плани та кредити. І це питання може бути вирішено лише завдяки галузевій стандартизації.
Різняться і вітчизняний та західний підходи до кількості дисциплін та їхнього викладання. Так, у європейській освітній системі прийнято синтезувати дисципліни, там вони становлять 4-5 кредитів, а у нас ще існує прагнення до заглиблення в певну наукову галузь, подрібнення дисциплін, функціонують курси від 1,25 кредитів. Це призводить до того, що у вітчизняних вишах існує до 12 навчальних дисциплін за семестр, тоді як у Європі середній показник 7-8».
“До того ж, наші студенти більш навантажені: у нас зараз прописано 54 години на тижневий кредит, а МОН рекомендує скоротити цю кількість до 36 годин. Тоді як у Західній Європі зазвичай навчальним планом передбачено 27 годин. За кредит-но-модульною системою 50% цих годин припадає на аудиторні заняття. Не важко підрахувати, що навіть аудиторного навантаження у наших студентів майже в 2 рази більше, - ділиться своїми думками Людмила Нестеренко, керівник відділу з навчальної роботи ЗНУ. - Звісно, це велике навантаження і на викладачів. Крім того, існує цілком правильна думка, що в сучасній інформаційній системі можуть досягти успіху лише креативні особистості, здатні самі здобувати нову інформацію. Але безпосереднє спілкування між викладачем та студентом, особливо на перших порах, коли останній лише вчиться систематизувати інформацію, має велике значення. У цьому – одна з причин того, що наші студенти, які їдуть на стажування за кордон, не лише не відстають від іноземних однолітків, але й випереджають їх у навчанні».
Звичайно, як і будь-яке нововведення, впровадження Болонської системи має і своїх, ну якщо і не противників, то, певно, трохи незадоволених деякими нюансами. Їхній основний аргумент - «вітчизняна вища школа давала ґрунтовніші знання». Але ж від позитивних моментів освітніх напрацювань минулого ніхто і не відмовляється. Їх просто адаптують до сучасного ритму життя: шаленої інформатизації, виходу на новий рівень розвитку суспільства. З цього приводу наша співрозмовниця Людмила Нестеренко зауважує: «Кредитно-модульна система – це, насамперед, інструмент, завдяки якому українська система освіти повинна швидко подолати свої проблеми, що залишилися у спадок від радянської освітньої системи. Скажімо, оновити методологічну базу, наповнити її новим сучасним змістом, залучати інноваційні технології, технічні засоби. Адже головна наша мета – забезпечити якість роботи студентів та викладачів, а отже, і якість підготовки вітчизняних фахівців. У цьому і полягає головне завдання Болонського процесу».