ЗАТЕЛЕФОНУЙТЕ – НА ВАС ЧЕКАЮТЬ

У нашому суспільстві існує стереотип, що неспроможність упоратися з проблемою психологічного плану самостійно – ознака слабкості, якої слід соромитися. Саме тому часом людина залишається наодинці зі своїм лихом, при чому йдеться і про такі серйозні речі, як алкогольна чи наркотична залежність, нерозуміння оточуючими чи близькими або звичайна самотність. Інколи чи не єдиним виходом із складної життєвої ситуації є звернення до фахівців телефону довіри. На щастя, служба екстреної психологічної допомоги «Телефон довіри» діє і в нашому місті. А серед його консультантів є студенти нашого університету. До таких волонтерів належить і сьогоднішня гостя - магістр заочного відділення факультету соціальної педагогіки та психології ЗНУ Альона Рябчук.

Звичайно, робота консультанта телефону довіри вимагає не лише спеціальних знань, а й самозречення. Особливо, коли йдеться про волонтерів, а не про професійних психологів чи педагогів. І для багатьох людей залишаються незрозумілими причини, які змушують декого витрачати свій час і свої нерви на складну, не завжди вдячну роботу, з якої їм немає жодного зиску.

Відповіддю на подібні закиди може слугувати історія Альони Рябчук, яка близько року пропрацювала консультантом на телефоні довіри:

- Не можу сказати, що прагнення пов’язати своє життя із соціальною педагогікою було цілком свідомим, але вже в процесі навчання зрозуміла, що не помилилася з вибором, адже це - багатопрофільний напрям підготовки, тут є дещо і від психології, і від педагогіки, і частково від менеджменту. І ще мене приваблювала можливість спілкуватися з різноманітними категоріями людей, допомагати їм. А одного разу мою увагу привернула реклама, що сповіщала про набір у групи-- волонтерів, які бажають працювати на телефоні довіри. Ми з подругою вирішили спробувати і завітали за вказаною адресою. Спершу бажаючих виявилося чимало, близько тридцяти студентів із різних факультетів не лише більше півроку відвідували курси для майбутніх консультантів телефону довіри, але відразу ж застосовували здобуті знання на практиці. Поступово дехто відсіювався, не витримавши напруженого графіку, до того ж, інколи заняття за часом збігалися з «парами». І я дуже вдячна своїм викладачам, які поставилися до мене з розумінням. Ще під час навчання у школі волонтерів у мене була можливість бути присутньою при розмовах моїх колег. Я слухала, як вони надають консультації, потім зі мною розбирали розмови, питали мою думку. Та все одно я дуже нервувала в перший робочий день, з деяким острахом чекаючи на телефонні дзвінки: а раптом зроблю щось не так, не зможу допомогти невідомому співрозмовнику? Поступово з кожною новою розмовою хвилювання зникало, але консультант не може дозволити собі перетворитися на комп’ютер, котрий автоматично видає правильні поради. У цій професії необхідне співпереживання, хоча не слід дозволяти емоціям захопити себе. Є клієнти, які телефонують до нас по кілька разів, це ті, хто бояться брати на себе відповідальність у складних життєвих обставинах. Але ми не маємо права надавати людям готові рішення, єдине, що ми можемо, – це проговорити з ними різні варіанти вирішення проблеми. Інколи абоненти телефонують до нас лише для того, щоб виговоритися, інколи – бажаючи отримати конкретну інформацію щодо того, куди можна звернутися з приводу певної проблеми. Правило консультантів телефону довіри - ставитися до усіх абонентів з однаковою увагою, намагатися допомогти кожному. А щодо вашого питання, то ставши волонтером, ти не тільки віддаєш, але й дуже багато отримуєш. Особливо це важливо для тих, хто вирішив присвятити все своє життя справі спілкування з людьми, допомозі їм. Звичайно, університет дає певну практику, але, на мою думку, цього недостатньо для успішної професійної діяльності.

До речі, в Україні ще з початку 90-х років минулого століття діє розгалужена телефонна служба довіри, яка охопила всю її територію і спеціалісти якої завжди ладні надати усім, хто звернувся до них, кваліфіковану допомогу. Так, у нашому місті вже протягом десяти років працює служба екстреної психологічної допомоги «Телефон Довіри» - 0-84. Створена у 1997 році на базі Запорізького обласного центру соціальних служб для молоді за підтримки міськвиконкому, з 2004 року вона є спеціалізованим формуванням Запорізького обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді. За цей час консультанти телефону довіри надали кваліфіковану допомогу більше ніж 50 тисячам громадян віком від 7 (саме стільки було наймолодшій клієнтці телефону) до 57 років. За словами керівника Служби екстреної психологічної допомоги Ірини Палій, кваліфіковані консультанти орієнтуються на те, щоб допомогти людям знайти вихід зі здавалося би безнадійних ситуацій власними силами. Крім того, на базі телефону довіри організовують «гарячі лінії» за участі представників правоохоронних органів, медичних установ, благодійних фондів та представників влади.

Але в суспільстві продовжує існувати чимало міфів, які ускладнюють роботу як консультантам, так і абонентам телефону довіри. Скажімо, багато наших співгромадян переконані, що серед користувачів телефонів довіри більшість – потенційні самогубці. Дійсно, як свідчить електронна енциклопедія Вікіпедія, прообразами сучасного телефону довіри стали газетні звернення протестантського священика Гаррі Воррена (1906 р., Нью-Йорк) та англіканського проповідника Чада Вара (1958 р., Лондон) до потенційних самогубців з проханням перш ніж наважитися на невиправний крок, зателефонувати до них у будь-який час і розповісти про своє лихо. Вони виходили з того, що часто причиною нещастя стає чиясь самотність.

Шановні читачі! Якщо у вас є питання, котрі б ви хотіли адресувати кваліфікованим спеціалістам Центра, ви хочете запропонувати цікаві теми для «прямих ліній» чи пройти тренінгові заняття, щоб стати консультантом служби екстреної психологічної допомоги «Телефон Довіри», телефонуйте 224-04-52 чи 0-84. На ваші дзвінки чекають.

Таміла ТАРАСЕНКО