МАРИНА ГОНЧАР: «МОЯ РОБОТА ВИМАГАЄ ЗНАНЬ ТА
СТРИМАНОСТІ ЕМОЦІЙ!»

Юридичний факультет ЗНУ – один із найперспективніших та найпопулярніших серед подібних факультетів у Запорізькій області. Підтвердженням цього можна вважати постійно високий конкурс під час вступних кампаній. Його 18-річна історія позначена багатьма видатними досягненнями, серед яких - проведення численних різнорівневих конференцій, круглих столів, громадських слухань, перемоги на олімпіадах, у змаганнях з різних галузей права, заснування власних наукових шкіл. Про їхні успіхи можна сказати чимало. Але найголовніше те, що у своїй діяльності його представники керуються принципом партнерства між викладачами та студентами. Тому і не дивно, що основу правничої еліти нашого регіону складають саме випускники юридичного факультету Запорізького національного. Своїми спогадами про студентські роки та роздумами про особливості своєї професії з нашими читачами ділиться випускниця юрфаку ЗНУ, суддя Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя – Марина Гончар.

- Марино Сергіївно, Ваша робота пов’язана із великою відповідальністю. Іноді доводиться приймати рішення, від яких залежать долі людей. Чому Ви вирішили стати суддею та як Вам вдається уникнути суб’єктивізму?

- Будучи першокурсницею, я хотіла стати адвокатом. Але почавши працювати за спеціальністю, зрозуміла, що не завжди все залежить від адвоката і на посаді судді я зможу більше допомогти людям. Що ж до уникнення суб’єктивізму, то у моїй роботі емоцій не повинно бути взагалі! Хоча іноді мені і здається, що деякі законні рішення не можна віднести до справедливих. Але закони приймають не судді, вони їх лише застосовують.

- Як Ви ставитеся до гендерних стереотипів щодо кар’єрного росту жінки у сучасному суспільстві?

- Жінка повинна сама обирати: бути їй особистістю чи залишатися у тіні чоловіка чи сім’ї. Мій чоловік теж суддя, ми часто сперечаємося із приводу правильності тієї чи іншої правової позиції. Але у дискусії завжди народжується істина. Взагалі-то, я вважаю себе більш щасливою, ніж успішною жінкою, тому що у моєму житті є моя родина та улюблена професія.

- Які якості, перш за все, намагаєтесь прищепити своїй дитині?

- Я хочу, щоб моя донька стала доброю і розумною, поважала старших, мала багато друзів. З ними завжди легше пережити будь-які негаразди.

- Хто із Ваших викладачів запам’ятався вам найбільше та чому?

– У мене було багато гарних викладачів, справжніх педагогів. Але найбільш значущими для мене стали: Олексій Бичківський - його образ назавжди залишиться для мене у нерозривному зв’язку із юридичним факультетом; Тетяна Коломоєць, тому що вона – та людина, яка завжди могла надати належну пораду; Олександр Бондар - саме завдяки йому я обрала своєю спеціалізацією в аспірантурі “земельне право”, яке у подальшому викладала в університеті протягом п’яти років.

- Чи були якісь кумедні випадки, пов’язані зі студентством або викладачами?

- У студентські роки завжди відбувається багато курйозів. Так, наприклад, у мене був одногрупник (не буду називати його прізвище, адже сьогодні він працює прокурором), який практично щодня ніяк не міг прийти на першу пару вчасно. І заходячи до аудиторії майже посеред заняття, завжди звертався до викладача із фразою: «Вибачте, я трохи спізнився». Крім того, у нашій групі навчалися брати-близнюки, яких ніхто тривалий час не міг розрізнити, і вони цим вдало користувалися.

- Що для Вас Запорізький національний університет?

- Звичайно ж, студентські роки були одними з найкращих у моєму житті. Мені подобалося навчатися. Мій факультет дав мені найголовніше – знання та впевненість у собі. Одинадцять років мого життя нерозривно пов’язані з університетом. Адже мені пощастило побачити життя навчального закладу з різних позицій: студентки, аспірантки та викладача. Мені завжди подобалося спілкуватися зі студентами. Особливо із заочниками, адже вони ставили мені багато цікавих запитань із власної практичної діяльності, які ми вирішували разом із ними безпосередньо на заняттях.

Етапи професійного зростання Марини Гончар:

Ще на I курсі півроку навчалась заочно і працювала діловодом в Комунарському суді.

Вже на другому - викладала у вільний від стаціонарного навчання час у школі №110 факультатив права.

На ІІІ курсі була позаштатним помічником консультанта Комунарського районного суду на добровільних засадах.

З 1997 до 2000 року працювала юрисконсультом в КП «ПРЕЖО № 5», потім в КП «ПРЕЖО № 11» Комунарського району.

3 2000 до 2003 року - юрист Запорізького обласного управління земельних ресурсів, водночас студентка заочного відділення факультету іноземної філології, за сумісництвом - викладач та аспірант юридичного факультету ЗНУ.

З липня 2003 по грудень 2006 займалась адвокатською та викладацькою діяльністю.

З січня 2007 – суддя Орджонікідзевського районного суду.

Юлія ЧЕРНЕТА