ШАНС НАВЧАТИСЯ У МЕТРІВ

Найвідоміші журналісти Запоріжжя завітали днями до ЗНУ, щоб подискутувати на тему замовних матеріалів у ЗМІ (так званої “джинси”). Студенти факультету журналістики з неабиякою цікавістю спостерігали за суперечкою своїх старших колег.

Засідання круглого столу на тему “Джинса” в запорізьких медіа: як з нею боротися” видалося насиченим, динамічним та яскравим. Його організатором був Центр підтримки демократичних журналістських ініціатив та Запорізький прес-клуб. Журналісти сперечалися, жартували, давали поради студентам. Скажімо, Євген Сокульський, генеральний директор Запорізької обласної телерадіокомпанії, зауважив, що “джинсу” неможна перемогти, так само, як і корупцію. Наталія Виговська, головний редактор газети “Остров свободы”, додала: “Окрім грошей, є ще певні етичні принципи. Проблема в тому, що читач вже не вірить у позитивні публікації. Наше завдання – знову привчити його до думки, що позитив можливий без замовлення”. Катерина Буслаєва, заступник декана факультету журналістики, поділилася інформацією із міжнародного київського семінару, де представники Євросоюзу говорили про те, що на українському телебаченні, радіо та в пресі переважає так звана “економічна джинса”. На їхню думку, 92% того, що ми вважаємо інформаційними матеріалами, насправді є “джинсою”. Володимир Москаленко, кореспондент газети “МИГ”, зазначив, що у переважній більшості медіа панує “джинса”, ми маємо напівпропаганду або й цілковиту пропаганду з дотриманням зовнішніх ознак журналістських стандартів. Володимир Пісковий, кореспондент газети “Дзеркало тижня”, підкреслив, що, з його точки зору, вся журналістика здебільшого - це “джинса”. Вона виконує соціальне замовлення. Тут уся річ у градації: за гроші, чи просто так, чи гарний знайомий попросив, чи якась скривджена старенька. Юрій Ботнер, викладач факультету журналістики ЗНУ, додав: “Уся наша критика, наше ставлення до чогось, наша оцінка якихось політичних подій залежить від того, хто нас годує”. Богдан Василенко, головний редактор газети “Суббота плюс”, так розкрив своє бачення питання: “Я, як керівник видання, маю думати про гроші, про колектив у п’ятдесят осіб. А рекламодавці не бажають, щоб їхні матеріали друкувалися під грифом “реклама”. Якщо відмовлюся, то рекламодавець звернеться до моїх не таких принципових конкурентів. Тому вважаю, що поки що джинса – нездоланне явище”. Його колега Олександр Верьовкін, головний редактор газети “Запорозька Січ”, розповів, що існує біла, сіра та чорна “джинса”. За першу платять “по-білому”. Сіра – подає не факти, а оцінки. А чорна – включає облиття брудом конкурентів. Євген Солонина, головний редактор Всеукраїнського екологічного порталу, впевнений: “джинса” не є проблемою для журналістів чи редакторів, вона для них – порятунок у дикій страшній боротьбі за фізичне виживання. “Джинса” – це проблема для наших читачів. І якщо ми хочемо якісного медіапродукту, маємо з нею боротися. Тож кожен майбутній журналіст, вислухавши своїх старших колег, зміг порівняти їхні думки із власними та певною мірою, хоч і теоретично, пройти невеличкий курс молодого бійця.

Таміла Тарасенко