За радянських часів був дуже відомий вислів: краще хай молодь займається танцями, піснями або іншою культурною роботою, ніж стоятиме і питиме пиво у підворіттях. Погодьтеся, нині ці слова не втратили свого значення...
Перше, що спадає на думку, – наш центр студентської культури є осередком цікавого і незвичайного життя. Саме тут працюють люди, які допомагають студентам виявляти і розвивати творчі здібності, люди, які вболівають за кожного з учасників на концертах, адже це – їхні студенти! “Основне наше завдання – не заважати молоді виявити свої здібності. Ми можемо тільки підправити, адже люди, які приходять до нас, вже отримали базові навички. У нас працюють організатори загальної канви заходів”, - говорить заслужений працівник культури України, директор студентського центру культури ЗНУ Станіслав Довженко. Добре, що люди мають бажання працювати, проте сьогоднішнього студента не так і просто залучити на добровільних началах до культурних заходів. Це є проблема, на яку нарікають і самі працівники центру. Так, режисер-постановник Валерій Шаповалов, пропрацю- вавши рік із нашою молоддю, помітив, що їй вже не так цікаво виступати за грамоти і дипломи – потрібні якісь подарунки, а значить - кошти. “Наш університет оточений кіосками з алкогольними напоями, і було б набагато краще, якщо студенти йшли б до нас, ніж десь за корпусом пили пиво”, - говорить Валерій Денисович. Вихід із ситуації він бачить в організації того, що має у молоді попит. Відвідувачі культурно-масових заходів, певно, помітили такий прийом ще з минулого року. Погодьтеся, кому не цікаво підтримати оплесками своїх однокурсників? Взяти хоча б популярний фестиваль “Дозвольте відрекомендуватися”. Або яскраві постановки “Містер ЗНУ” і “Міс ЗНУ” художнього керівника Юлії Лотоцької, які завжди мають аншлаг. “Тріумфальна арка” також була задумана у такому ключі. До того ж, працівники центру студентської культури планують урізноманітнювати програми кожного року, додаючи нові “фішки”. Але є й кілька “але”. Йдеться, скажімо, про оформлення актової зали. Так, минулого року вона з’явилася перед аудиторією дещо в оновленому вигляді – ми не могли не оцінити нову оббивку стільців, та, на жаль, цього не досить… От і Станіслав Довженко, маючи багаторічний досвід роботи у цій сфері, бачить нашу актову залу зовсім іншою - такою, що одразу ж захопить глядача своєю незвичайною і затишною атмосферою. “Назва “актова зала” відома нам ще за радянських часів. Я хотів би відійти від цього, перейменувавши її в “зелену”. Тобто зробити стіни та “одяг” сцени зеленими - під стільці, на вікна почепити затемнювальні зелені штори - зробити “іграшку” з цієї зали… Я вже маю конкретні пропозиції, однак за браком грошей їх поки що не вдалося реалізувати”, - говорить Станіслав Вікторович. “У студентів має бути ця база, це місце, де на високому рівні відбуватимуться основні університетські події”, - додає співрозмовник. Як би там не було, а СЦК продовжує свою роботу. Нині на всіх охочих студентів чекають безкоштовні творчі студії. Можете не сумніватися, тут кожен знайде собі щось до вподоби.