Студентське життя очима першокурсників

Гуртожиток – наш рідний дім

Наші однокурсники, які дістаються до університету з Космічного мікрорайону чи Бабурки, частенько заздрять нам, мешканцям студентського гуртожитку. І таки мають рацію. Хоча їх з домівки проводжає матуся, нагодувавши сніданком, проте їдуть вони на заняття дуже довго. А нам достатньо двох хвилин, щоб перескочити з гуртожитку до навчального корпусу.

А щодо затишку нашої тимчасової оселі, то ми ним цілком задоволені – атмосфера у обох гуртожитках, де мешкають студенти та викладачі ЗДУ, спокійна та приязна. Знову ж, студенти-городяни вечорами нудьгують дома під пильним батьківським оком, а ми маємо можливість не тільки спілкуватися, але й брати участь у різноманітних заходах, скажімо, танцювати на дискотеці. Коли виникає якась проблема, можна звернутися до студентської ради за допомогою. А слідкувати за порядком ми і самі зацікавлені, бо хочеться перемогти у змаганні за звання на кращу кімнату чи блок, а може й увесь гуртожиток та отримати цінний подарунок.

Нове керівництво університету вирішило внести зміни у факультетську схему поселення у гуртожиток. Ми розуміємо, що це створить передумови для більшої комфортності студентського побуту та, не будемо приховувати, для можливості більш ефективного контролю за тими, хто порушує правила внутрішнього розпорядку, а такі, на жаль, трапляються. До речі, порушників безжально виселяють із гуртожитку без права повторного поселення. Але навіть розуміючи ефективність нововведень, студенти не дуже задоволені, адже доведеться залишити насиджене місце і переселитися до інших кімнат.

Та з найбільшою незручністю ми зіткнулися, коли поселялися до гуртожитку. Схема поселення дуже забюрократизована, необхідно отримати величезну кількість паперів та резолюцій. Хай вже ми, першокурсники, але і студенти старших курсів щороку вимушені проходити через цю процедуру і годинами стояти у величезній черзі. Будемо сподіватися, що, коли ми станемо старшокурсниками, поселитися до гуртожитку буде простіше.

Олексій Шаманович,
студент 1-го курсу факультету
соціології та управління

Студентські мандри книжковим царством

Звичайно, немає такого студента, який хоча б раз не скористався послугами університетської бібліотеки. І напевне стикався із різноманітними проблемами, такими як відсутність потрібної літератури або вирвані сторінки у книжках. І все ж, на нас, першокурсників, бібліотека ЗДУ справила враження – і обсягом літератури, і різноманіттям відділів. Наші мандри книжковим царством почалися із зали каталогів, де ми легко знайшли координати необхідної нам літератури. Тепер, як запевняють старшокурсники, процес пошуку літератури став набагато зручнішим, тому що каталоги “переїхали” з маленького коридорчика, де вони знаходилися раніше, до просторої зали. Для зручності тут навіть поставили великий стіл, за яким можна спокійно погортати каталоги. Щоправда, є один недолік: стільців чомусь завжди катастрофічно не вистачає і комусь все одно доводиться вести пошуки стоячи, а це, кажу із власного досвіду, не дуже зручно. Окрім того, у каталогах не завжди вдається знайти картку з шифром потрібної книги, навіть якщо вона є у бібліотеці, бо її хтось вже встиг присвоїти. Навіть не уявляю, як із цією проблемою можна справитися, адже до кожного відвідувача наглядача не приставиш. Хіба що обладнати бібліотечні приміщення камерами стеження, щоб працівники бібліотеки кожного порушника знали в обличчя.

За півроку навчання я встигла відвідати майже всі читальні зали, література в яких поділяється згідно науковій спрямованості. Студенти – народ енергійний, проте тут панує атмосфера тиші, яка так потрібна для плідної праці. Мені дуже до вподоби те, що з будь-якого матеріалу можна легко зробити ксерокопію і завжди мати її з собою. Для першокурсника дуже слушною буває допомога працівників бібліотеки у пошуках літератури. Вони навіть пропонують ту або іншу книжку, дають поради щодо того, де можна знайти відсутній у цьому читальному залі матеріал. Студенти у цілому задоволені роботою читальних залів, щоправда, деякі особливо старанні, чи може навпаки – неорганізовані особи скаржаться на те, що читальні зали зачиняються на півгодини раніше, ніж вся бібліотека.

Абонементне відділення працює, як чіткий механізм. Щоправда, це відбувається лише тоді, коли там дійсно працюють. Працівники цього відділу дуже полюбляють обідати і влаштовують собі обідню перерву набагато раніше, ніж вона передбачається за розпорядком. А для студента іноді кожна хвилина має значення, і від того, чи візьме він зараз книжку, залежить вся його студентська доля.

А ще нас дуже ображає грубість та байдужість деяких бібліотекарів. Звісно, хто ми – студенти, категорія безправна. Але де ж тоді, як не у бібліотеці, працювати найвихованішим людям? Там же на кожній полиці – найвишуканіші зразки культури. А ми, студенти, таки до неї прагнемо.

Анна Яремченко,
студентка 1-го курсу факультету
соціології та управління

Не хлібом єдиним?..

Студенте, студенте... На що ти йдеш, коли збираєшся поснідати в студентському буфеті? У тебе ж стипендія усього 47 гривень з копійками, а на сніданок кожного дня треба витратити не менше гривні. А їсти хочеться не тільки вранці. Бажано було б і пообідати, та й повечеряти також. Можна, звичайно, поснідати, а потім десь “залягти” і не рухатись, щоб не витрачати дорогоцінні калорії. Та як же тоді пари? Потрібно ж їх відвідувати! Ще один вихід – підвищення стипендії, що, можливо, влітку і зробить наш Президент. Або зниження цін в їдальнях, яке, на нашу радість, таки відбулося зовсім недавно, але, на жаль, тривало дуже недовго.

На наші запитання, де ж шукати вихід, студенти скрутно хитали головою або знизували плечима. Пожвавлювалися тільки тоді, коли ми хотіли дізнатися їхню думку про те, у якому корпусі університету у їдальнях та буфетах краще обслуговування, асортимент та інтер’єр. Таким чином, нам вдалося скласти рейтинг студентських їдалень.

На перше місце переважна більшість поставила їдальні та буфети у першому та другому корпусах. Друге місце займають пункти студентського харчування у третьому та п’ятому корпусах, а третє – у шостому.

А про так званий “буфет” у четвертому корпусі і згадувати не хочеться. Посеред вестибюля на столах купами лежать пиріжки, булки та тістечка, нічим, бідолашні, не прикриті, а двері постійно відчиняються, і вся пилюка, що літає у повітрі, осідає на харчах. Та студент не дуже вибагливий – купує та їсть. Проте хочеться бути справедливими: на якість обслуговування ніхто з наших співбесідників не поскаржився. Персонал у їдальнях завжди привітний і квапиться задовольнити бажання зголоднілих студентів. І все ж, ми змушені вистоювати чергу, а це, як кажуть студенти, “запарює”. Можливо, проблема в тому, що тут тісно і продавців малувато, і покращити ситуацію можна було б, якби під буфети відвели просторіші приміщення. А втім, не хлібом єдиним... Затягнемо паски тугіше – і на лекції.

Юлія Куцибала,
студентка 1-го курсу факультету
соціології та управління