Чи потрібна українцям російська мова?

Питання про національну мову в Україні дедалі більше трансформується у політику, перетворюючись в проблему великого масштабу. Українська чи російська? Здавалося б, ніяких сумнівів і бути не може. Але як тоді бути мешканцям Південно-Східного регіону нашої держави, які історично,завдяки близькому сусідству з Росією, перейняли мову цього народу?

Різко переорієнтуватися на українську не всім вдається і не усім до вподоби. Більшість населення висловлює невдоволення щодо українізації навчальних закладів. Наприклад, у школах на вивчення предмету “російська мова” в середньому виділяється 2-3 години на тиждень. А хтось на противагу скаже: “Ми – українці і маємо більше уваги приділяти своїй мові”. Тож відбувається зіткнення поглядів.

Яким чином має вивчатися та чи інша мова в Україні? Чи можливо розробити в сучасних умовах таку систему вивчення обох мов, яка б вела до етнокультурного виховання? Саме цим проблемним питанням було присвячено науково-практичний семінар, який відбувся 23 березня на базі ЗДУ. Наш університет володіє великим потенціалом викладачів російської мови, тож цей захід привернув увагу як запорізьких філологів, так і багатьох засобів масової інформації. Володимир Пашков, керівник російського руху в регіоні, відмітив:

- Двомовність – це не бездіяльність, не спрощення ситуації. У студентів та учнів шкіл потрібно виховувати полікультурність. Досвід, який накопичився за багато років, повинен примножуватися, розвиваючи інтелектуальний потенціал України. Російська мова для багатьох з нас є рідною. Виключення – Захід нашої держави. Влада прислуховується до меншості. Сучасні намагання відвести російській мові друге місце ведуть до зниження рівня нашої освіти. А що ж станеться з культурою багатомільйонної країни, якщо ліквідувати мову, якою говорить народ? На мою думку, і українській мові та літературі, і російській повинна приділятися однакова увага.

Професор Валерій Савін, який також прийняв участь у дебатах, наголосив на тому, що українець – це той, хто творить добро для своєї держави.

Світлана Реутова