Клуб експертів

Продовжуємо обговорювати труднощі стосунків студентів та викладачів. Цієї теми наші експерти-старшокурсники торкнулися в попередньому №3 “ЗУ” від 13 лютого цього року.

Студенти такі різні...

Мене ображає, коли викладач вважає мене дурнішою, ніж я є. Часто трапляється, що тема мене цікавить і цікавила завжди, я багато знайшла додаткового матеріалу, але викладач хоче чути лише те, що давав на лекції.

Напружують ситуації, коли викладач вважає свою думку єдиною істиною, якій не можна заперечувати. Всі ми люди: можемо чогось не знати чи помилятися. Викладачі теж. Але признатися в некомпетентності щодо якогось питання більшість з них не наважується. Вважаю, не треба цього лякатися: студенти чудово розуміють, що все знати неможливо.

Також часто мене напружують ситуації, коли викладач підходить до студентів, ніби всі вони однакові. Але у кожного свої особливості. Наприклад, мені важко запам’ятовувати дати, вірші або голу теорію. Але викладачі прагнуть примусити мене вивчити саме цей матеріал – замість того, щоб дати мені проявити свої знання іншим чином. Біда нашого навчального процесу – відсутність індивідуального підходу!

Оксана НЕСТЕРЕНКО

Давайте жити дружно!

У мене з викладачами складаються хороші стосунки. Гріх на такі скаржитися. Але не всі студенти можуть так сказати. Іноді я мимоволі стаю свідком того, як викладач без підстав, несправедливо принижує студента. Мені до вподоби ті викладачі, які поводяться зі студентами на рівних, не дивлячись на різницю у віці й освіті. В університеті я зустріла чимало таких людей і дуже їм вдячна за те, що допомагають повірити в себе. Може, якщо викладач надто суворо або несправедливо ставиться до студента, то так само колись ставилися і до нього самого, тепер він просто “відіграється” на новому поколінні? Часом дуже хочеться скористатися фразою кота Леопольда: “Давайте жити дружно!”

Юлія МАТВІЇШИНА

Postscriptum. Це ще не всі наші експерти висловилися. Продовжимо розмову в наступному номері…