По дорозі до університету

ЗДПІ. 30-ті роки. Як виховували?

Продовження. Початок в №2, №3

В студентському клубі дуже часто проводилися заходи до різних дат, вечори художньої самодіяльності. Так, 5 лютого 1938 року в ньому виступав ансамбль бандуристів “Запоріжсталі”, хор і домровий оркестр музичного технікуму, а також солісти з алюмінієвого технікуму. В листопаді того ж року в клубі відбувся літературний вечір, присвячений історії Дніпробуду. На ньому письменник Юрезанський прочитав уривок з “Історії проектів”. А в наступні роки в клубі влаштовували урочистості, присвячені Пушкіну, Руставелі, Лермонтову, Шевченку.

Під егідою Комуністичної партії студентів масово залучали до проведення різних політичних кампаній, до виборів у Верховну і місцеві Ради, до агітаційної роботи з населенням.

Важливу сторінку у вихованні студентів становили студентські олімпіади. Скажімо, 16 квітня 1936 року пройшла ІІ студентська олімпіада художньої самодіяльності, де хор ЗДПІ підтвердив своє право на перше місце, здобуте ним на І олімпіаді району в березні.

У грудні 1936 року розпочався культурний похід молоді. Згідно з його умовами кожен (!) студент повинен був включитися в одну з форм культурно-масової роботи, провести близько ста (!) бесід, лекцій і доповідей на політичні теми у селі, шість разів (!) відвідати театр і кіно з подальшим обговоренням побаченого, вивчити три-чотири твори класиків…

У березні 1937 року відбулася олімпіада самодіяльного мистецтва, якою завершився цей похід. Хор ЗДПІ знову посів перше місце. Він був гордістю інституту, ніколи і ні на яких районних заходах не поступаючись першістю.

Особливою гордістю інституту вважався драматичний гурток. В його репертуарі класика поєднувалася з сучасними творами. Рівень майс-терності самодіяльних акторів наближався до професійного. Постановка п’єси Шельмана “Громадянин світу” у квітні 1941 року посіла перше місце на огляді художньої самодіяльності. Деяких членів гуртка залучали до роботи у професійній трупі Театру імені Заньковецької, який тоді працював у Запоріжжі (зараз він діє у Львові).

Школою для студентів стало залучення їх до збирання фольклору. Початок поклали М.Жовтобрюх та Н.Солодкий. Понад 80 студентів відгукнулися на цю ініціативу. Керували роботою викладачі О.І.Благовіщенська, К.О.Лаврунов, П.П.Засенко, Г.Н.Шелест, Ф.М.Олійник. Зібраний матеріал частково використали при складанні збірки “Хай шумить земля піснями”, а також на сторінках багатотиражної газети “За більшовицькі педкадри”. Підсумки роботи підбили у січні 1941 року на вечорі усної народної творчості. Тут була доповідь про фольклор і його значення, студенти прочитали зібрані ними твори, хорова капела інституту виконала народні пісні, а бібліотека підготувала виставку.

Важелем у виховній роботі стала інститутська багатотиражка “За більшовицькі педкадри”. На її сторінках друкувалися постанови партії та уряду, матеріали з життя інституту, твори студентів… У грудні 1935 року в Дніпропетровську проходила обласна нарада молодих літераторів (Запоріжжя тоді входило до Дніпропетровської області). Від літературної студії педінституту в ній брали участь Г.Дворник і Т.Ященко.

Дуже важливою у виховній роботі була на той час діяльність оборонних гуртків. У повітрі вже “пахло порохом”. Тому колектив інституту активно оволодівав воєнною справою, молодь відчувала прилив патріотизму. Студенти взяли активну участь у збиранні коштів на дирижаблі “Правда” і “Клим Ворошилов”, а також на літак “Більшовик Запоріжжя”. Разом із Товариством сприяння авіації створювалися військово-навчальні пункти, де проходили загальну воєнну підготовку допризовники. Тут у 1939 році учився і командував четвертим відділенням другого взводу майбутній комбат, капітан, учасник Великої Вітчизняної війни Ф.М.Борщевський.

Студенти масово складали норми на значок “Ворошиловський стрілок”. В 1938 році семеро студентів відвідували авіаклуб (в тому числі майбутній Герой Радянського Союзу льотчик І.І.Бабак).

Продовження буде.

Іван ПУХА,
доцент;
Поліна БАРАНЕЦЬКА,
студентка філологічного факультету