Клуб експертів

Ох, як смакують цю тему місцеві ЗМІ! З усією “революційною ненавистю” таврують викладачів-хабарників, якими, з їх точки зору, просто переповнені наші вузи. Звичайно, перебільшують. Але, ніде правду діти, трапляється…

Як повідомив газеті “МИГ” прокурор Мелітополя Леонід Василенко, співробітники міліції затримали на гарячому одного з викладачів Таврійської державної агротехнічної академії: він одержував від студентів хабар 324 гривні. Порушено кримінальну справу, ведеться слідство.

А що у нас в ЗДУ? Все тихо, мирно і гладенько? З цим запитанням ми звернулися до наших експертів-старшокурсників. Своїми досвідом і думками діляться Тетяна ГАВРИЛЕНКО, Костянтин КОВАЛЬЧУК, Юлія МАТВІЇШИНА, Вікторія ТИМОШЕНКО.

Хабарі чи правила хорошого тону?

Щиро кажучи, за чотири роки навчання в університеті з випадками відвертої корупції стикатися не доводилося. Лишаючи позаду “чорно-біле” шкільне дитинство, студент поринає у складне й бурхливе доросле життя, в якому інтелігентні люди вирішують проблеми шляхом компромісів. І, на мою думку, те, що в деяких питаннях викладач виходить за межі офіційних стосунків зі студентами, “корумпованістю” називати не можна.

У кожного свої проблеми. І погане відвідування, наприклад, може розцінюватися не як брак сумлінності, а як брак часу, правильно сприйматися викладачем і компенсуватися якимось чином з боку студентів.

Звичайно, те, що я не чув про купи доларів у конвертах, ні про що не говорить. Це протизаконно (до речі, судять не тільки хабарника, а й того, хто дає), тому було б дивно, якби такі ситуації оприлюднювались їх учасниками.

Не лякайтеся - боріться!

Так, одного разу мені довелося з таким зіштовхнутися, хоча, зрештою, все обійшлося. Ми тоді складали іспит, мабуть, разів шість. Але то був непоганий досвід. Ситуацію я пам’ятаю досі і ніколи не повторюватиму колишніх помилок.

Вважаю, якщо викладач говорить про хабар, не варто лякатися.Треба боротися, не ховаючись. Адже в цьому році “допомогти” викладачеві доведеться вам, в наступному – комусь іще…

На мій погляд, за те, що викладач дає студентам знання, він одержує заробітну плату. Якщо студент задоволений рівнем одержаних знань, то, напевне, з власної ініціативи віддячить викладачеві. Ну, а коли для когось хабарі – спосіб покращити матеріальне становище, то цій людині слід пошукати іншу роботу замість того, щоб витискувати зі студентів останні соки.

Іграшка... для племінника

Прикро, що навіть вступаючи до вузу на держбюджетну (безплатну) форму навчання, не кожен може це зробити без якихось зв’язків чи грошей, котрі треба за це заплатити.

За чотири роки в ЗДУ я зустрічала дуже порядних, добросовісних – і, відповідно, дуже непорядних викладачів. Наступає сесія, і тоді-то все стає на свої місця: хтось “зубрив” усі півроку, не переводячи дихання, а у когось “випливають” пропуски та незадовільні оцінки…

Я спостерігала таку картину (не уточнюватиму, на якій кафедрі це відбувалося): викладач просив студента… купити велику іграшку на день народження його племінника. Зверніть увагу: купити, а не відпрацювати пропуски! Але то всього лише залік. За екзамен ціна набагато вища: хтось просить зробити двері на дачі, комусь знадобилася побутова техніка, а когось цікавить невеликий “додаточок” до заробітної плати. Зараз цим нікого не здивуєш. Прикро, що на такому грунті втрачається стимул до навчання: навіщо вчити, коли можна заплатити? Цікаво тільки, які ж спеціалісти виходитимуть з вузів у ІІІ тисячолітті?

Не відходячи від каси

За час мого навчання в ЗДУ з ситуаціями, коли викладачі відкрито вимагали матеріальну компенсацію за мою некомпетентність у їх предметі, я не стикалася. Хоча один випадок був. Скоріше, комічний. Ще на другому курсі ми підійшли до викладача з проханням дати змогу перескласти залік. На це здивований педагог заявив, що ми могли б уже і знати, як у таких випадках складаються заліки. Він призначив зустріч через півгодини в одному зі студентських кафе. Розгублені, ледь назбиравши десять гривень, сподіваючись і сумніваючись, чи зійдемося на пляшці, ми попленталися в призначене місце. Та наш “вимагач” повідомив, що спиртне сьогодні не вживає, бо вчора перебрав. Тут ми взагалі занепали духом. Але наступна фраза нас порадувала: “Я не питиму, але поїсти не відмовився б”. І викладач замовив… порцію пельменів. Так, посидівши в кафе і обговоривши прорахунки в системі освіти, ми заплатили 2 гривні 50 копійок і там же, так би мовити, “не відходячи від каси”, одержали заліки.