Крила творчості

Мистецтво перекладу від Володимира Табарєва

Доцент кафедри зарубіжної літератури ЗДУ В.З.Табарєв – корінний петербуржець. В 1957 році він учився на ІІ курсі німецького відділення факультету іноземних мов Ленінградського університету. Склав зимову сесію і… кинув університет. Благополучного студента спокусила цілинна романтика.

Третина його життя – це Казахстан. Сім років Володимир Захарович працював у сільській школі, заочно закінчив філфак Петропавловського педагогічного інституту. На курсах підвищення кваліфікації в Москві Табарєв познайомився із завідувачем кафедрою радянської літератури Московського університету, відомим дослідником творчості Маяковського Олексієм Метченко. Оцінивши науковий хист молодого учителя, той узяв його в аспірантуру…

Маяковський і Шукшин – дві “великих любові” і велика праця Володимира Захаровича. Він мріє видати свої книги про них.

- Зараз я дуже захопився перекладами, – говорить Володимир Табарєв. – І раніше цим займався. З німецької. З дослівником – з казахської. Був учасником з’їзду письменників Казахстану. Тепер перекладаю з української. Спочатку був Василь Стус. Потім – Яр Славутич. Цей поет мешкає в Канаді. Ми зустрілися на конференції в Донецьку, і він сам запропонував мені стати його перекладачем.

- Ви навчаєте мистецтву перекладу?

- Очолюю наукову лабораторію художнього перекладу і фольклористики. Веду спецсемінар з художнього перекладу. Ми зі студентами видали книжечку “Здесь – моя Украина”. Підготували ще одну – в ній твори 24 українських поетів ХХ століття. Це буде хрестоматія для шкіл. Близько 180 віршів. А оскільки 2002 рік в Росії оголошений Роком України, то одне з видавництв береться надрукувати наші переклади для росіян. Окремо готуємо білінгву Драй-Хмари.

- А що в назві вашої лабораторії значить слово “фольклористика”?

- Мій заступник – Ірина Яківна Павленко – спеціаліст в цій галузі. Вона пише дисертацію за фольклором запорізького козацтва. У нас великий банк даних. Матеріали, яких не знайдете і в Києві.

- Навіщо на Україні перекладати вірші з української на російську?

- Для російськомовного населення. І для співставлення. Нашою працею дуже зацікавлені в бібліотеці імені Салтикова-Щедріна в Петербурзі, в Інституті світової літератури в Москві. Завдяки перекладам українську літературу пізнають в усьому світі.

- Займатися перекладами корисно?

- Так. Спочатку робимо щось на зразок музичної “партитури”: мелодика, рими, наголоси, ритміка… Потім готуємо “тлумачний словник одного вірша”. Далі – дослівний переклад в кількох варіантах. Обмірковуємо зміст. І лише тоді беремося за художній переклад. П’ятикурсники за І семестр переклали по 2-3 вірші. В Дніпрорудному наш випускник Роман Кудров страшенно захопився перекладом роману Ліни Костенко “Маруся Чурай”. Багато вже зробив. Перекладаючи, не тільки освоюєш чужу мову, а й глибше пізнаєш рідну. Це надзвичайно збагачує філолога.

М. Драй-Хмара (1889-1939)

***

Виходь на путь сувору і тверезу,
не зупиняйсь, не оглядайсь назад.
Вже роздягнув і дуба, і березу
похмуристий, холодний листопад.
На обрії лягли залізні смуги,
пронизані стовпами димарів.
Там не цвітуть жовтаві рожі туги –
там полум’ям цвітуть і праця й спів.
Ламай традицій віковічних скелю,
обтрушуй прах невольного життя.
Хто випив келих чарівного хмелю,
тому назад немає вороття.


***

Вставай на путь суровый и тернистый,
не отступай и не гляди назад.
Сорвал с дубов последнее намисто
суровый, злой ноябрьский листопад.
Твой горизонт зажат каймой железной,
клубами дыма и стеной огня.
Там места нет печали бесполезной –
там труд и песня опалят меня.
Ломай традиций вековечных скалы,
отряхивай неволи тленный прах.
Вкусивший из волшебного бокала,
отринет прочь позорный рабский страх.

Переклала з української
Яна КРАВЧЕНКО