Куратор-група

Девіз: "Ніякого формалізму!"

Вчорашній школяр стає студентом – і в його житті з’являється нова людина: куратор. Хто він такий і як повинен працювати? Відповіді на ці запитання мені допомогла знайти Нурія Каримівна ЕМІРСУЇНОВА, яку вже багато років поспіль називають одним з кращих кураторів ЗДУ. А для початку моя співрозмовниця повідала мені свій девіз: “Ніякого формалізму!”

- Нуріє Каримівно, а де навчалися ви?

- Закінчила Казанський університет.

- Чому вирішили стати викладачем?

- Я з педагогічної родини. Мама, до речі, була класним керівником. Я закінчила філологічний факультет, але учителем у школі ніколи не працювала. Одразу потрапила на роботу до педагогічного інституту. Кураторством займаюся охоче. Мені подобається спілкуватися зі студентами, але не контролювати їх на кожному кроці. У мене двоє студентів удома: син і дочка. Я знаю, що їм не подобається, коли я весь час їх контролюю. Головне, поважати студентів, незалежно від того: двієчник це чи відмінник.

- Ваш куратор у Казанському університеті став прикладом для Вас?

- Певною мірою – так. Куратором у мене була Луїза Каримівна Байрамова. Досі пам’ятаю її та наші спеціальні кураторські години.

- Чи важко було Вам починати працювати зі студентами?

- Авжеж, важко! Довго я не могла обрати потрібну манеру спілкування.

- Ви пам’ятаєте ваших колишніх студентів? Чи спілкуєтеся з ними?

- Багатьох пам’ятаю. Дехто зараз працює у нас на кафедрі.

- Як знаходите спільну мову з групою?

- Організувати життя у групі можна, якщо спиратися на переконання, що в ній є цікаві люди. У мене, наприклад, – Оля Івченко, яка бере участь у грі “Що? Де? Коли?”, Олена Гордієнко, яка працює на телебаченні… Не завжди група дружна. Я уже зрозуміла, що зробити з групи колектив нікому не під силу, а от викликати у студентів інтерес один до одного – це куратор може. Ми досить часто відвідуємо театр, причому до нас приєднуються студенти інших курсів. Я завжди запрошую всіх студентів, у яких викладаю.

- Про що Ви розмовляєте зі студентами?

- Зараз у мене дівоча група, тому часто обговорюємо питання майбутньої родини. Недавно виникла “бурхлива дискусія” на тему: “З милим і в хижці – рай, чи шлюб за розрахунком?” Також плануємо обговорити, що є цікавого в жіночих журналах, проблеми фемінізму та жіночих рухів в Україні й за кордоном. Студенти, звичайно, дуже зайняті навчанням, але вони все одно хочуть спілкуватися з викладачами, обговорювати книги і буденне життя. Ці дискусії допомагають мені краще їх пізнати, а їм – краще пізнати одне одного.

- Ви відвідуєте студентів, які мешкають у гуртожитках?

- Деканат вимагає, щоб ми за ними слідкували. Але я вважаю, поки не з’явиться проблема, не варто це робити, щоб вони не відчували своє життя весь час під контролем.

- А під час сесії?

- Важливо бути в курсі їх проблем. Перед сесією ми завжди збираємося, щоб обговорити наші труднощі. Дізнатися, хто вже отримав усі заліки, а в кого борги, кому треба допомогти. Багато в групі залежить від старости. В цьому році студенти обрали Олю Івченко, бо її всі поважають.

- У Вас є любимчики?

- Куратор повинен ставитися до всіх однаково. Хоча є, звичайно, кілька студентів, які мені ближчі за науковими інтересами.

- Що найважливіше у Вашій роботі?

- Постійне відчуття, що всі дуже різні. У матеріальному відношенні, наприклад. Але ж цінність людини в її духовному змісті! У групі виникають конфлікти, непорозуміння з викладачами. Часто буває, що не люблять тих, хто краще вчиться. Ці питання треба регулювати.

- Отже, хто такий куратор?

- Це людина, яка ставиться до своїх обов’язків з душею.

Олександра ДЕНИСЕНКО,
студентка відділення журналістики