По дорозі до університету

ЗДПІ: 20 років тому

1981-й рік. Згадуєш, гортаєш документи – і переконуєшся: все-таки різноманітним було життя нашого вузу в ті роки. Він буквально на очах “нарощував м’язи”, які вже через недовгий проміжок часу дали підставу говорити про створення на базі педагогічного інституту класичного державного університету.

Насамперед, саме в ЗДПІ відбулася ХХV ювілейна Шевченківська наукова конференція, в якій взяли участь такі світила науки як член-кореспондент Академії Наук УРСР, лауреат Ленінської премії і Державної премії УРСР імені Т.Г.Шевченка професор Є.П.Кирилюк; лауреат Державної премії УРСР професор В.С.Бородін та інші.

Навесні, як це було заведено в ті роки, пройшов черговий огляд художньої самодіяльності факультетів. Головою журі огляду була ентузіаст і знавець аматорського мистецтва доцент Зінаїда Гнатівна Білоусова. За результатами огляду перше місце поділили два факультети: педагогічний і фізичного виховання. На другому місці був факультет іноземних мов, а на третьому – фізико-математичний.

Широку відомість у ті роки здобув філософський клуб, засновником і керівником якого був єдиний тоді в області доктор філософських наук Абрам Бенціонович Коган. Досить інтригуюче звучала тема першого заняття цього клубу: “Кого можна вважати сьогодні героєм нашого часу?”

У зв’язку з цим виникають думки: а кого можна вважати героєм 2002 року? Бізнесмена? Політика, якому всіма правдами і неправдами вдалося здобути депутатське крісло? Чи, може, реалізатора на ринку?.. Наприкінці 1980-81 навчального року відбувся, знов таки, традиційний “Поетичний травень”, організований обласним відділенням Спілки письменників УРСР. До Запоріжжя приїхали поети з Москви, Ленінграду, Воронежу, Уфи та інших міст Радянського Союзу. І, як завжди, чи не найцікавіші зустрічі з ними відбувалися в Запорізькому педагогічному інституті. Шкода, що зараз ми і думати забули про “іноземних” поетів і гостей з інших міст України, а цьогорічний “Поетичний травень” обминає ЗДУ і проходить в сільських районах області.

Тоді існувала і така практика: кожна кафедра протягом навчального року повинна була провести в одному з чотирьох студентських гуртожитків якийсь захід виховного характеру. Так, у травні 1981 року кафедра німецької мови (завідувач Н.І.Злобіна) запропонувала мешканцям гуртожитку поглянути на Німецьку Демократичну Республіку очима очевидців. Виступили і викладачі, і студенти, які познайомили слухачів із пам’ятками Берліну, Лейпцигу, Дрездену, Веймару, з легендарними місцями, овіяними славою Гете, Шиллера, Лессінга. Показували слайди, фото в альбомах… Чому б не поновити такі заходи?

Змістовним було і студентське літо 1981 року: філологи відправилися в фольклорні експедиції по селах області. Члени клубу “Пам’ять” – у похід місцями бойової слави на Північному Кавказі. Будзагони – на свої об’єкти… А попереду був вересень і сільгоспроботи на ланах господарств області.

Семен ОРЛЯНСЬКИЙ,
кандидат історичних наук