Клуб експертів

Зараз наші четвертокурсники складають державні іспити та готуються одержати ступінь бакалавра. Вважай, спеціальна освіта і професія у них уже в руках. Проте всі хочуть продовжувати навчання й здобути дипломи спеціалістів. Щасти їм!

Але якщо озирнутися назад: як уявляли собі колишні абітурієнти майбутнє студентське життя? Чи виправдалися їх надії? Будьте пильними: наші експерти люблять пожартувати над читачем! Отже…

Є І ПРИКОЛЬНА КОМПАНІЯ, І ХОРОШІ ВИКЛАДАЧІ...

Студентське життя… Яке воно? Складаючи вступні іспити, я над цим не замислювався. Знав лише, що воно разюче відрізняється від шкільного. І взагалі – інше… Хоча б тому, що замість уроків – пари, а замість учителів – викладачі.

Та ось позаду вступні іспити. Тепер я – студент, як і сотні таких же студентів. Якби-то я відав тоді, що за “кола Дантового пекла” на мене очікують! Чи радів би так своєму вступові до вузу?

Зараз, відчувши на власній шкірі всі аспекти та нюанси студентського життя, зробив висновок: навіть у “пеклі” можна знайти прикольну компанію, а викладачі теж бувають різні. Як-то кажуть: не прорвемося, то проліземо!

Юрій ДОЛГОРУКОВ

ЧИ ВИСТАЧИТЬ СИЛ?

Іноді я повертаюсь подумки назад, у ті хвилини, коли я з тремтінням у серці піднімався сходами другого корпусу ЗДУ, ще здалеку пильним поглядом шукаючи своє прізвище у списку зарахованих на відділення журналістики. Тоді для мене все було попереду – абсолютний “карт бланш”. Я почувався таким собі молодим господарем життя – самовпевнений, гордий з того, що вчитимусь за держзамовленням престижній спеціальності, сповнений неясних сподівань та мрій про доросле життя (як про особисте, так і про майбутню кар’єру)…

З тієї миті промайнуло чотири роки. Все дуже змінилося: сьогодні впевненості набагато менше, і майбутнє постає в якихось негарних сірих барвах. Звинувачувати в цьому когось – безглуздо. Адже не треба забувати, що “людина є творцем своєї долі”. Врешті решт, все залежить від нас самих. Але чи вистачить сил?

Костянтин КОВАЛЬЧУК