Від першої особи

В’ячеслав ТОЛОК: “НЕ БІЙТЕСЯ НОВОГО!”

Завтра – 1 вересня. А сьогодні ми приймаємо новачків до 8-тисячної студентської родини ЗДУ. Хай їм пощастить здолати високі мури фортеці знань і дістатися до її скарбниці, яку неможливо вичерпати ніколи.

Звичайно, не тільки “неофітів”, а весь колектив ЗДУ цікавить питання: що готує нам майбутнє? На запитання нашого кореспондента відповів ректор ЗДУ, доктор технічних наук, академік В’ячеслав Олександрович ТОЛОК, який навесні цього року став лауреатом VІІІ всеукраїнського Академічного рейтингу “Золота фортуна” і нагороджений Срібною медаллю “10 років незалежності України”.

- Яка, на Вашу думку, роль вищої освіти в нашій незалежній державі?

- Зараз потроху відбувається стабілізація економічного становища України, піднімається виробництво, пожвавлюється ділова діяльність. Певною мірою можна сказати, що це стало можливим, бо у найважчі часи ми зберегли систему середньої та вищої освіти. Цікаво, що за 10 останніх років суттєво збільшилася кількість студентів і вузів. За даними Національного звіту з людського розвитку, підготовленого наприкінці минулого року за Програмою Розвитку ООН, у 1990 році 14% випускників шкіл стали студентами, а в 2000-му – 17,4%. Причому, спочатку спостерігалося падіння цього відсотку, а з 1995 року – поступовий підйом, й у 2000 році порівняно з 1999-м – стрибок на 2%. Кількість навчальних закладів ІІІ і ІV рівня акредитації зі 149 у 1990 році зросла аж до 315! На кожні 10 тисяч громадян України в 1990 році приходилося 170 студентів вузів ІІІ і ІV рівня акредитації, а в 2000-му – 285. Наш університет, як відомо, має ІV рівень акредитації і з року в рік входить до числа найсильніших вузів України. Підйом у сфері освіти й науки, очевидно, з часом відіб’ється на загальному розвитку України.

- Менеджер київського банку “Аваль” зізналася, що підбираючи персонал, вони відразу відмовляють претендентам, які не мають дипломів державних вузів. Усюди перевага – державній освіті. Чому?

- З одного боку, приватний навчальний заклад – це бізнес, а з іншого – елітарна освіта, яка, в ідеалі, має бути вищою за рівнем за державну. Наприклад, американські університети – Колумбійський, Гарвард. Це приватні вузи дуже високого класу. Кажуть, “Гарвард готує президентів”. У нас поки що нічого подібного немає. Чимало приватних вузів виникло як ще один вид вигідного бізнесу. Навіть як додатковий, другорядний. Є фірма і бізнес, а десь поруч, на узбіччі, – вуз. Все на одному рахунку в банку. Ідуть взаємні інвестиції. Й освіта аж ніяк не стоїть у цьому процесі на першому місці… Думаю, освіта не може бути прибутковою, бо скільки б коштів ми не вкладали в навчальний процес, завжди можна зробити ще краще. Візьмемо дистанційне навчання. Зараз можливо замовити лекцію відомого професора того ж Гарварду і слухати її в Запоріжжі. Це реально. Та цінні знання коштуватимуть недешево. Недержавний вуз на таке не піде: це підірве його бюджет. А у нас в ЗДУ вже практикується дистанційне навчання.

- Державні вузи – стабільні згуртовані колективи, де працюють викладачі високої кваліфікації…

- В тому числі через те, що в державних вузах розвивається наука, викладачі водночас і вчені, а приватні навчальні заклади на науку, як правило, гроші не витрачають. І ще. В державних вузах приділяється увага виховній роботі зі студентами, їх духовному зростанню, організації дозвілля. В приватних вузах це складніше. Наприклад, команда приватного вузу виграла в КВН… Часто-густо це суто рекламна акція. І якщо не вся команда, то деякі її гравці, автори, режисери просто куплені. Адже розвивати КВНівський рух – велика копітка праця.

- В минулому навчальному році в ЗДУ пройшов чемпіонат КВН. У ньому брали участь команди багатьох факультетів…

- Такі широкі заходи, як чемпіонат КВН або бал аеробіки “Новорічне сузір’я”, що організовуються ЗДУ, в приватних вузах не пройдуть – надто втратно. Що у них у майбутньому? Частина недержавних навчальних закладів загине. А решта виживе і працюватиме на коштовну елітарну освіту. Але процес їх становлення не такий швидкий. Він триватиме 10-20 років.

- Що можна сказати про цьогорічний прийом до ЗДУ?

- Насамперед, ми ще раз побачили, що рейтинг нашого вузу високий, а його імідж привабливий для абітурієнтів. Прийом і в кількісному, і в якісному відношенні пройшов краще, ніж торік. Те, що ЗДУ прагне не тільки розвивати нові спеціальності, а й забезпечити високу якість підготовки, відбивається на виборі абітурієнтів. Наприклад, на економіку, правознавство, менеджмент, іноземні мови, психологію, журналістику стабільно високі конкурси. Недержавні вузи також створюють подібні спеціальності. Але у нас потужніший фундамент підготовки фахівців.

- Які перспективи в ЗДУ щодо нових спеціальностей?

- Вдало завершив свій перший навчальний рік факультет соціології й управління. Також ми ввели спеціальність “Іспанська мова”. Уже вчетверте пройшов прийом на театральне відділення… Але окрім абсолютно нових напрямків, чимало спеціальностей поглиблюються шляхом нових спеціалізацій. Так, зараз у молоді загострюється цікавість до математичних наук. Системи автоматизованого управління, процес комп’ютеризації вимагають грамотних математиків. На математичні спеціальності цього літа ми мали досить великий конкурс. На іспитах пролунали гідні відповіді. Був чималий прохідний бал. Висновок: треба спеціалізувати математичний напрямок. Зокрема, ми ввели спеціалізацію “Індустріальна математика”. Готуватимемо фахівців, які володітимуть усіма прикладними прийомами, що потрібні в сучасній практиці. Раніше така спеціалізація була лише в Донецькому університеті. Також розвиваємо “Математичне моделювання”: готуємо спеціалістів-програмістів, що знаються на системному програмному забезпеченні сучасних комп’ютерів. Перспективною є ”Економічна кібернетика”… Подібні приклади можна навести чи не на кожному факультеті ЗДУ.

- Я чула розповідь громадянки Канади про те, що в її країні у будь-якому віці вчитися престижно. Чимало людей, навіть літніх, одержують другу або навіть третю професію. Це заохочується.

- В ЗДУ післядипломна освіта вийшла з певного “застою” і починає досить ефективно розвиватися, бо в Україні виникла проблема перекваліфікації чи “докваліфікації”. Поки що цей напрямок у нас не набув такого поширення, як у розвинутих країнах світу. Наприклад, в Німеччині після її возз’єднання чимало колишніх громадян НДР – чиновники, військові – сіли за парту, щоб швидко одержати нову професію. В нашій країні ніколи не було високої культури перепідготовки. Одержав один раз диплом – працюй усе життя! Зараз так не можна. Візьміть комп’ютери. Я працював на перших електронних обчислювальних машинах у 1962 році. Якщо сьогодні розповісти, що це були за комп’ютери, всім смішно. А тоді вони здавалися дивом. Те, що маємо сьогодні, – про це ми і не мріяли! Тепер уявіть, скільки разів треба було перекваліфіковуватися, засвоювати нове, щоб залишитися на рівні вимог. Колись післядипломна освіта стане більшою за обсягом, ніж основна. Це завтрашній день.

- Навчальні площі – одна з проблем нашого вузу. Як вона вирішується?

- Питання дуже складне. Знайти спонсорів для нового будівництва не вдається. Поки що пристосовуємо приміщення, які нам передають. Зокрема, великий дитячий садок на Космосі. Зараз там триває реконструкція. Остаточно ще не вирішено, що там розміститься. Але ясно: завдяки цьому поповниться аудиторний фонд університету.

- Що основне у зміцненні матеріальної бази ЗДУ?

- Комп’ютеризація вузу. У нас в університеті одна з найефективніших корпоративних мереж. Зокрема, з кожного її терміналу є доступ до електронних ресурсів нашої бібліотеки. Ми єдиний вуз у Запоріжжі, де кожен студент, в принципі, має вільний вихід в Інтернет. На базі університетської радіостанції скоро буде телерадіостанція. Створюємо телестудію. А ще невдовзі студент, як у зарубіжних вузах, зможе поставити комп’ютер у своїй кімнаті в гуртожитку і виходити в Інтернет. До нашої мережі підключено кілька запорізьких шкіл. Майбутнє – за комп’ютеризацією й інформатизацією навчального процесу.

- Ваші побажання першокурсникам і всім студентам?

- Не боятися нового! Не шкодувати часу на навчання. Наука і техніка настільки швидко розвиваються, що можна безнадійно відстати. Сьогодні починається ера, коли знання і навички їх здобування стануть найголовнішим багажем людини на життєвому шляху.

Записала Віталіна МОСКОВЦЕВА