Підводячи риску

Ринг для думок

Маленький ювілей: уже вп’яте студенти І-ІV курсів ЗДУ восени виконують письмові роботи творчого характеру (їх так і називають: “творчі роботи”). У цьому навчальному році кожному курсу запропонували на вибір кілька тем.

Навіщо потрібні такі роботи? Щоб дати студентам можливість висловити свої думки і вплинути на формування їх особистості. Нарешті, щоб спонукати молодих людей до роздумів над важливими проблемами сьогодення.

Кращі творчі роботи студентів усіх 12 факультетів були представлені на загальний університетський конкурс, що пройшов наприкінці листопада. Його переможці нагороджені грамотами.

Студенти перших курсів писали на такі теми: “Спогади ветерана війни або праці”, “Відомі люди міста, району або села”, “Мій улюблений шкільний учитель”. З робіт цього циклу можна виділити розповідь Ю.Якимець (факультет соціальної педагогіки і психології) про ветерана Великої Вітчизняної війни і роздуми Л.Вайнраух (факультет соціології й управління) про ставлення молоді до подій і героїв 1941-45 років. І.Єгорова (факультет менеджменту) написала про свого учителя. Це викладач історії Великолепетихінської середньої школи Херсонської області, дипломант Всеукраїнського конкурсу “Учитель року-99” М.М.Марченко. В одному зі своїх віршів Микола Михайлович (він ще й поет!) пише:

Так як філософ я в душі,

Люблю з дітьми, на різні теми,

Вести полеміку. Проблеми

Життя їм прагну роз’яснити,

Всього першопричини відшукати.

До речі, епіграфом до своєї роботи І.Єгорова узяла слова римлянина Катона Старшого: “Лише той учитель, хто живе, як учить” (цікава думка для тих, хто працює в навчальному закладі!).

Другокурсники могли на вибір розглянути теми: “Мій дідусь (моя бабуся): життєвий шлях і час”, “Моя школа: з позиції сучасного студента”. Багатьом з них вдалося створити надзвичайно цікаві роботи. Насамперед, слід відзначити велику копітку працю А.Чулісової (фізичний факультет), яка склала родовід своєї сім’ї. У дослідженні (а це дійсно дослідження!) вона зазирнула на багато десятків років у минуле. Вказала дати народження і смерті та інші дані про своїх предків. Коли дивишся її твір, навіть соромно стає, що, як правило, ми дуже небагато знаємо про своїх рідних.

Вразило глибиною філософське есе Н.Драган (філологічний факультет) під назвою “Осколки”. Роздуми автора про школу через рік після її закінчення завершуються словами: “Світ змінився. І продовжує змінюватися, поки я блукаю, немов Кентервільський привид, видзвонюючи ланцюгами логічних роздумів. Може, в цьому і полягає розгадка? В змінах? І тому не варто збирати осколки Минулого, щоб склеювати потім з них те, що відійшло. Краще будувати майбутнє. Збирати осколки Минулого лише як частину вітражу Майбутнього…”

Змістовною виявилася і робота про школу студента фізичного факультету Д.Сапа, де він по-діловому розповів про нове у навчальному процесі сучасної школи.

“Моє ставлення до старшого покоління”, “Мої думки про сучасне становище в Україні” – такими були теми творчих робіт третьокурсників. Найцікавішими виявилися роздуми про старше покоління А.Долинної (філологічний факультет), а про сучасну молодь – Є.Сигаревої (математичний факультет) і Г.Шпинєва (фізичний факультет). До речі, він виклав свої думки у віршованій формі і завершив твір словами:

Ми різні, ми – сучасне покоління!

Ми створені із хаосу ідей,

Але нам хочеться свої знання і вміння

Застосувати для держави, для людей!

Студентам четвертих курсів запропонували висловитися на теми: “Ідеали і цінності: чи є вони в мене і які?”, “Моральні цінності: чи затребувані вони сьогодні?”, “Мої культурні смаки та інтереси”, “Як змінилися мої погляди на життя за час навчання в університеті?” На жаль, четвертокурсники особливої активності не проявили. Виділяється робота О.Івченко (філологічний факультет) під назвою “Гроші прийдуть і підуть, а знання та досвід, набуті за роки навчання, лишаться”. Автор пише: “Думаю, що я змінилася за час навчання в університеті. Стала самостійнішою, можу реально оцінити свої сильні і слабкі боки, впевненіше дивлюся у майбутнє”.

На жаль, не всі студенти брали участь у конкурсі, показали свої “сильні і слабкі боки”, а, може, посоромилися (полінилися?) поділитися своїми думками.

Семен ОРЛЯНСЬКИЙ,
провідний спеціаліст відділу виховної роботи